7. 8. 2021: 115 років од народжіня і 50 років од смерти русиньского умелця на Словакії – ДЕЗІДЕРІЯ МІЛЛОГО
Дезідерій Міллый (Dezider Milly) нар. 7. 8. 1906 в Киёви втогдышнёго Угорьского кралёвства, теперь на теріторії Словакії, умер 3. 9. 1971 в Братїславі втогдышнёй Чехословакії, теперь на теріторії Словакії. Быв вытварным умелцём, педаґоґом і културным дїятелём меджі Русинами на Словакії.
По скінчіню ґімназії в Левочі (1917 – 1922) Д. Міллый учів ся на Пряшівскій ґрекокатолицькій учітельскій русиньскій семінарії (1922 – 1926) і у Высшій школї промыслового уменя „Ум прум‟ у Празї, де ёго учітелями были Йозеф Шуссер і Арношт Гофбауер. Д. Міллый учітелёвав у русиньскій початочній школї в Олові в Пряшівскій области (1934 – 1943) а єдночасно у Пряшівскій учітельскій семінарії (1943 – 1945) і російскій ґімназії (1944 – 1945). На кінцю 2. світовой войны почас короткого часу быв членом Україньской народной рады Пряшівщіны і председом оддїлїня україньскых школ у Кошіцях. У 1946 р. перейшов до Братїславы, де учів на Высокій школї вытварных умень (доцент, 1949; ректор1953 – 1957; професор, 1958).
Як малярь Д. Міллый вытворив свій властный неповторный штіл, скомбіновавши траґічный експресіонізм норьского маляря Едварда Мюнха і Голандяна Вінцента ван Ґога з романтізмом Француза Пола Ґоґена і філозофічным раціоналізмом чеського майстра Яна Зрзавого. Іщі у 1933 р. штудентьскы роботы Д. Міллого, експонованы на выставцї абсолвентів „Ум прум‟, притягли інтерес крітіків. В тім часї была орґанізована і выставка майстра у шведьскім Штокголмі. Ёго ґрафічны роботы тыж самобытны у штілї. У серії літоґрафій, створеных у 1933 – 1934 з выужытём блайвасовой технікы на каменї, інтересный главно лірічный портрет А. Духновіча (Духновіч-поет), але векшына робот присвячена нещастній судьбі русиньской жены: Нещаслива, Акт, Нїжность. Найзнаміша з тых літоґрафій была Наша судьба: выгнаны із землї (1934).
Роблячі учітеля в с. Орлов, умелець надхынать ся красов своёй родной Пряшівской области і створив серію приповідково прекрасных карпатьскых закутин країны, в якій ся наконець збавив впливу манїрізму і постімпресіонізму і створює свій властный штіл. На переднїм планї закутин природы давать свою музу, фіґуру смутной жены. Далша серія майстра Кривый ярок (1944) є абстрактным композічным зообщінём із домінованём гор, перерізаных зміёподобныма паралелныма пішниками і ярками.
Д. Міллый брав актівну участь в політічнім і културнім жывотї повойновой комуністічной Чехословакії, а тото неґатівно овпливнило ёго творчость. Роботы умелця перетворили ся на ілустрації сучасных політічных подій. То мож повісти про серію Токаїк (1959), присвячены траґічным подїями 2. світовой войны (розтрїл Русинів, жытелїв села Токаїк; подія глубоко врыла ся до душі умелця). У 1960-ых роках малярь одыйшов од узко політічной лінії у своїй творчости. Д. Міллый зачав малёвати панораматічны декоратівны закутины країны. Якбы намагаючі ся добігнути час, страченый в періодї комуністічной діктатуры по 1948 р., Д. Міллый зачав творити в послїднїх роках свого жывота серії закутин країны у своїм передвойновім штілї. Ёго творчость была позначена впливом многых новых умелецькых ліній 20 ст., але скуточне корїня ёго уменя было, безспорно, в родных Карпатах. Од часу смерти майстра стала выставка ёого робот експонує ся в Ґалерії Дезідерія Міллого (засн. 1983), яка є частёв Музею україньской културы у Свіднику на Словакії.
Література: J. Repčák, Dezider Milly: personálna bibliografia (Košice – Prešov, 1966); Михайло Дубай „Дезидерій Миллий, Науковий збірник Музею української культури у Свиднику, VIII (Братислава – Пряшів, 1976), с. 381-393; Владислав Ґрешлик, Дезидерій Миллий (Свидник, 1986); Silvia Ilečková, Dezider Milly (Bratislava, 1987).
Iван ПОП, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 459, переклад з україньского языка, звыразнїня писма і выбер фотоґрафій: А. З.
