7. 10. 2022: Зошмарити ґаліры

Вопрос о тім, хто є властно досправдова Православна церьков на Українї, іщі веце акцентує война. Бо почас войны каждый глядать неприятеля, часто параноідно і там, де жадного не є. Про нас є інтересніше, яка має быти церьков на Підкарпатю.

Днесь знаме, же споїня бывшых неканонічных церьквей, котры дїяли на Українї, і їх соєдиненя до Православной церькви Україны під покровительством константінопольского патріархы, котрый їй удїлив томос, проблему православных на Українї не вырїшыло. Што ся змінило, то лем фронтова лінія, на котрій ся тота довгы рокы тырваючій бой веде. Навеце, отриманём томосу зачали часто аж барбарскы здобываня храмів належачіх Україньскій православній церькви на челї з метрополітом Онуфриём.

Не є треба ани акцентовати, же много раз при такых подїях мали главне слово не віруючі, але націоналісты, котры ішли проти „руськой“ церькви.

Сітуацію, в котрій ся Україньска православна церьков нашла по зачатку войны у фебруарї 2022-го року, бы нихто не завидїв. Не залежало на тім, же глава церькви, єпіскопы, священици высловлёвали ся остро проти войны а докінця перестали выпоминати чоловіка, котрый з позіції „патріархы“ бунтує ку войнї і підтримує єй. Не залежало на тім, же од початку войны церьков помагала тым, котры потерпіли од войны, же помагала україньскым озброєным силам, а же довго і перед тым акцентовала, же є незалежна од московской церькви. Все мала на собі скверну „рукы Москвы“.

І так быв у місяцї май скликаный собор, котрый вырїшыв о дефінітівнім одстрижіню ся од Московского патріархату. Москва то без векшых коментарів „взяла до знамости“. Є вопросом, якый канонічный статус властно днесь має Україньска православна церьков, і яка є їй будучность. Лемже овелё інтереснїшым є, яка бы мала быти церьков на Підкарпатю.

Підкарпатя історічно ниґда не належало ани під Кієв, а уж нияк не під Москву. Припомяньме собі лем два історічны факты.

19-го авґуста 1921-го року в мараморошскім селї Іза одбыв ся під веджінём сербского єпіскопа Досітея першый Православный конґрес на Підкарпатьскій Руси. Конґрес выбрав Централный православный комітет і схвалив офіціалну назву церькви – Карпаторуська выходна православна церьков – під юрідікціёв Сербской православной церькви.

О десять років пізнїше, в септембрї 1931-го року, было выголошене обновлїня Православной мукачівской єпархії. До нёй приєднали ся і православны села выходной Словакії – Пряшівщіны. Кедьже ся розшырила юрідікція, было выголошене зряджіня Карпаторуськой православной мукачівско-пряшівской єпархії. По договорі з владов Чехословацькой републікы дня 19-го септембра 1931-го року Сінод Сербской православной церькви призначів першым єпархом мукачівско-пряшівскым єпіскопа Дамаскіна.

Православны Русины, а то нелем в меджівойновім періодї, але і перед ужгородьсков уніёв, не мали нїч довєдна з Кієвом ці Москвов. Одкликовали ся на місію Кіріла і Мефодія, одкликовали ся на константінопольску (візантійску) літурґічну традіцію.

Теріторія Підкарпатя, днешнёй Закарпатьской области Україны, юрідічно підпорядкована московскій ці києвскій церькви – то єден із резултатів „ослободжіня“ Підкарпатя, котре, нажаль, значіло лем далшу анексію. Кедь ся днесь Україньска православна церьков хоче будьякым способом діштанцовати од московской церькви, над чім бы мали думати православны єпархії на Підкарпатю?

Нихто іншый як православны єпархії на Підкарпатю не має лїпшу можность вказати ясный „діштанц“.

Є на то просте рїшіня. Старчіть, жебы тоты єпархії знова были русиньскы, выходячі з константінопольской традіції служіня, жебы перестали по московскы отваряти і заперати царьскы врата на стораз, жебы служыли так, як на тій теріторії все ся служыло, покля не дішло ку змінї „на образ Москвы“.

Старчіть, жебы єпархії на Підкарпатю вернули ся ку нашій, русиньскій архітектурї храмів, а не тїгали до нашых Карпат російскы палаты. Старчіть, жебы священици зошмарили великы ґаліры на різах, і служыли в такых різах, якы належать нашій, русиньскій традіції.

Іщі ниґда якбач не могла мати Православна церьков на Підкарпатю векшого хосна з того, жебы была досправдова наша, русиньска, як теперь. Лем зошмарити ґаліры.

Петро МЕДВІДЬ, ЛЕМ.фм. Ґрафічна і языкова управа: ред. АРК в СР.