4. 4. 2022: Прошло 150 років од народжіня славісты Валерія ПОҐОРЄЛОВА

Валерій Поґорєлов (Валерій Александровичъ Погорѣловъ) нар. 3. 4. 1872 у Санкт-Петербурґу втогдішнёй Російской імперії, днесь на теріторії Російской федерації, умер 2. 9. 1955 у Мнїхові в Нїмецьку. Быв то російскый славіста, політічный еміґрант у Чехословакії, професор узніверзіты.

В. Поґорєлов учів на Варшавскій універзітї а по переворотї – на універзітї м. Ростов-на-Дону. У 1920 р. еміґровав спочатку до Булгарії (1920 – 1922) а в р. 1923 перейшов до Чехословакії і здобыв функцію професора Універзіты Я. А. Коменьского в Братїславі (професор, 1924 – 1944), де учів російскый язык і літературу.

Одограв тыж важну роль у жывотї російской еміґрантьской громады як член „Русского кружка‟ в Братїславі і „Обʼєднання руських учених‟ у Празї. Як одборник із церьковнославяньского языка, В. Поґорєлов зреалізовав дакілько бадань, присвяченых літературному дїятельстві і языку русиньского дїятеля 19. ст. Михаіла Лучкая. „Михаилъ Лучкай и его ʼGrammatica slavo-ruthenaʼ ‟ (1930), „Карпаторусскіе этюды: Литературная дѣятельность Михаила Лучкая, карпаторусского писателя нач. ХІХ вѣка‟ (1939). З приближованём совєтьской армады на Словакію В. Поґорєлов одышов до Нїмецька, де жыв од 1944 р. аж до смерти.

Література: Ľubica Harbuľová, „Ruskí slavisti-emigranti a medzivojnové Slovensko“, Slovanské štúdie, № 1 (Bratislava, 1995), s. 45-50.

Іван ПОП, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 596, переклад з україньского языка: А. З.