3. 9. 2022: Припоминаме собі 35 років од смерти Народного умелця Україны – Андрія КОЦКЫ

Андрій Коцка нар. ся 23. 5. 1911 в Ужгородї у втогдышнїм Угорьскім кралёвстві, теперь на теріторії Україны, умер 3. 9. 1987 в Ужгородї у втогдышнїм СССР, теперь Україна. Быв малярём на Підкарпатьскій Руси.

По скінчіню Ужгородьской ґрекокатолицькой учітельской семінарії А. Коцка учів ся у Публічній школї малюваня (1931) під веджінём Йосифа Бокшая і Адалберта Ерделія. Дале продовжовали ёго штудії в Академії уменя у Римі (1940 – 1942).

Меджі найлїпшы роботы майстра належать портреты із підкарпатьской Верховины, главно дїтей: Пастушка гусей (1932), Марійка (1933), Хлопчік (1934), Школярї (1937), як і цікл імпресіоністічных жанровых сцен, переданых пастелом і квашом: Ужгород (1939), При церькви (1940), Процесія (1940), У недїлю (1940) і іншы.

На зачатку совєтьского режіму по Другій світовій войнї під тиском ідеолоґії комуністічной влады А. Коцка сотворив портреты партизанів: Василь Русин (1947), Василь Свида (1947), (позн. ред.: Василь Зозуляк, котрого портрет є теперь у депозітї Музею україньской културы у Свіднику) і героїв роботы: Старый колгоспник (1950), „Ланкова Пелагія Ґебеш‟ (1955), Столярь М. Пахта (1956). Тоты роботы не мали значну естетічну цїнность, але одповідали політічным потребам влады. У половинї 1950-х рр. А. Коцка вертать ся ку передвойновым темам і штілу, малює серію портретів жен Верховини: Дївча з Колочавы (1955), Гуцулка (1958), Приятелькы (1963), але тыж лірічны імпресіоністрічны закутины природы: Зима в селї Тихе (1954), Ярь у Ясынях (1969).

У 1982 р. А. Коцка быв оцїненый названём Народный умелець Україны. По смерти майстра ёго дім в Ужгородї быв перетвореный на музей.

Література: Володимир Павлов, Андрій Коцка: альбом (Кієв, 1993); Юрій Небесник, Михайло Дуран, Андрій Коцка: альбом (Ужгород, 2002).

Здрой: Проф. Др. Іван ПОП, др. н., „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, (Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 369-370), переклад із україньского языка: А. З