26. 4. 2024: Елена ХОМОВА-ГРІНЁВА: Раз істо прийдеш, Я розчаровваный, Я жена..., Черкам тебе..., Одышла краса – остала любов (Стихы)

Елена Хомова-Грінёва

Раз істо прийдеш

Чекам на тя,

раз істо прийдеш,

вернеш ся

ку мі як тїнь

до двора,

отвориш дверї

моёй комнаты,

повтераш мі

поцїлунками з ґамб

червеный руж.

Міцно обнимеш,

хопиш за рукы

і повіш:

„Ту єм при тобі,

Я, ТВІЙ МУЖ.‟

 

Я розчарованый

Розчарованый я

з выповідженых

солодкых слов

любезной

в тїнї кошатой

зеленой липы

за ясного дня.

Лопух нароком

опарадив

ґумбошков єй

узку блузочку.

Коды-некоды

недалеко мотылик

затрепотав

теркастыма крылками,

одлетїв гет до забутя,

лем вірна любов

надале остала

меджі нами.

 

Я жена...

Я дївка

жывого Бога,

як в біблії

Сара, Ревека,

Естер, Рут,

Марія, Марта.

Я жена-мати

обдивлёвана,

любена, хвалена,

нераз і

ненавиджена.

Мам свою цїну,

хоць світ

не зміню.

Мої рукы

рушають колысков,

усинають дїтину.

Моя сила –

то молитва

высылана

Господу

до неба,

за спасу,

за любов,

за здравя,

за покій світа.

 

Чекам тебе...

На бережку посиджу,

почекам на тя,

місячок по небі

звіздочкы провадить,

правда така.

Ты не приходиш,

не май страх

з ночі,

отворь ключом

дверї,

няй збачать тебе

во тмі мої

смутны

дримаючі очі.

 

Одышла краса – остала любов

Так близко

при собі стоїме

а холод сердцю

біль стискать.

Охабла любов,

перешли рокы,

до роклины

тягають крокы,

хоць пред нами

драгы шырокы.

Стрїбро голову

пофарбило,

самота –

наша камаратка,

краса одышла

до забытя,

лем споминкы

остали на любов,

на молодость,

на жытя.

 

(З приправлёваной книжкы авторкы – Любов сердця.)