23. 3. 2022: Припоминаме собі 145-роча о. ДЮРУ БІНДАСА

Дюра Біндас (Дюра Биндас, Đura Bindas) нар. 23. 3. 1877 у Руськім Керестурї втогдышнёго Угорьского кралёвства, теперь на теріторії Сербії, умер 24. 1. 1950 у Вербасї втогдышнёй Югославії, теперь на теріторії Сербії. Быв священиком, публіцістом, културным і сполоченьскым дїятелём меджі войводиньскыма Русинами.

Д. Біндас скінчів ґімназію у Вінковцях і Заґребі (1888 – 1896), Ужгородьску ґрекокатолицьку богословску семінарію (1896 – 1900). По высвячіню на ґрекокатолицького священика (1901) робив помічника священикови у парохії Руського Керестура од 1903 р. аж покы не дістав властну парохію в Дюрдёві (1912 – 1923). Пізнїше служыв у ґрекокатольцькых парохіях Коцура (1923 – 1933) і Бербасу (1933 – 1950).

Іщі штудентом семінарії у 1980-ых рр. Д. Біндас помагав Михайлови Врабелёви з матеріалами про русиньскы новинкы „Недѣля‟, што выходили до Першой світовой войны. У 1913 р. планує выдавати новинкы про войводиньскых Русинів, але тот план не подарлив ся зреалізовати в тім часї. У новых політічных условіях, што настали по войнї, Д. Біндас публікує „отворене писмо‟ (децембер 1918), в якім вызывать містну інтеліґенцію до створїня орґанізації про освіту войводиньскых Русинів їх родным языком. У выслїдку на то у маю 1919 р. было засноване „Руське народне просвітнє общество‟, якого заступцём председы (1919 – 1936) і председом (1936 – 1941) быв праві Д. Біндас. Він быв тыж редактором і зоставителём выданя орґанізації – „Руски каленндар за южно-славяньскых Русинох‟ (1921 – 1941). Тыж вєдно з Осифом Костельником опубліковав збірку народных співанок войводиньскых Русинів („Южнославянских русинох народни піснї, 1927) і приперавив популарный молитвенник „Молитвенїк за руски дзеци‟ (1927). Д. Біндас все обстоёвав позіцію о потребі публікацій у языку войводиньскых Русинів.

Лїтература: Гавриїл Г. Надь, „Язик Дюри Биндаса‟ in тыж ёго Прилоги до историї рускаго язика (Нови Сад, 1988), с, 103-127.

Здрой: Проф. Др. Павел Роберт МАҐОЧІЙ, „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів“ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010, с. 55, переклад із україньского языка: А. З.