22. 4. 2022: ЮРІЙ ВЕНЕЛІН-ГУЦА присвятив ся главно возроджіню булгарьского народу

Юрій Венелін (Юрій Венелинъ-Гуца, праве мено і призвіско Ґеорґій Гуца) нар. 22. 4. 1802 у Великій Тибаві Свалявского раёну у втогдышнїм Угорьскім кралёвстві, теоперь на теріторії Україны. Вмер передчасно (7. 4. 1839) у віцї 37 років в абсолутнім зубожіню у Москві втогдышнёй Російской імпеерії, теперь на теріторії Російскій федерації. Быв карпаторуського походжіня і став знамым як історік-славіста, етноґраф і філолоґ. Найвекшу память по собі він охабив у сердцях булгарського народу, якый го шанує мало не на уровнї з великими славяньскыма  просвітителями Кірілом і Мефодіём.

Ґеорґій Гуца народив ся у родинї підкарпатьского священика, навчався в Ужгородьскій духовній семінарії, на Філозофічній факултї Львівськой універзіты, де вступив тайно під призвіском Венелін, в Московскій медичній академії. Слухав лекції у высокых школах Марярії. Робив у Московскім воєньскім шпыталю. Быв членом Общества історії та старожитностей російскых при Московскій універзітї. Быв бадателём історії Былгарів, Даків

Познаёмивши ся іщі в 1823 роцї в Кишинєві з булгарьскыма еміґрантами, якы охабили свою країну про великый тиск османьского ярма, Ю. Венелін здобыв глубокым чуттём сімпатії і почливость ку ним і тот інтерес му зістав до кінця жывота. Своёв книжков Стародавны і сучасны Булгаре…» (1829 р.) він пересвідчіво доказав сполочность языків і култур російського і булгарьского народів, і главно стверджовав право Булгарів мати належне місце в родинї славяньскій. У тім часї, коли в московскых ґазетах писали, же «задунайскы Булгаре вже заникли», тот твір був скуточным одгалїнём. Книжка є своєроднов приглашков про їх народны права, она заінтересовала тамтешню інтеліґенцію, пробудила патріотічны чутя і вызывала до дїй.

Окремо важне значіня мав вплив книжкы Ю. Венеліна на членів булгарьской еміґрантьской колонії в Одесї і найперше – на обходника Васила Априлова, якый спочатку быв прихыленцём ґрецької освіти. Але книжка го «задїла» і «заінтересовала до занять».

Разом зі своїм співотчізником Н. Палаузовим Априлов у 1933 р. вырїшує одкрыти на отчізнї школу з навчанём родным языком. То давало можность Булгарам быти незалежныма од ґрецьких учіилищ.

Про глубше навчаня історії булгарського народу Петербурґска академія наук успокоїла желаня Венеліна і дала му можность зреалізовати наукову експедіцію до той країны. На конци 1831-го року він вернув ся до Москвы. На основі зобраных матеріалів АН выдала Влахо-булгарьскы або дако-славяньскы ґрамоти, зобраны і пояснены Ю. Венеліном. Автор склав і ґраматіку булгарьского языка, яка, на жаль, не увідїла світ. Булгарьскы патріоты намагають ся помагати му в проведеню далшых бадань, вони зберають про нёго рукописы, піснї, ґрамоти ітд. Підтримованый нима, Ю. Венелін выдав у 1837-му роцї брошуру Про характер народных пісень у Славянів задунайскых, а о рік – книжку Про зародок новой булгарьской літературы. Частину праць про історію Булгарів выдали аж по ёго смерти.

Своёв великов любовлёв до булгарьского народу, неунавнов роботов, яка але змучіла го в умовах іщі тяжкых матеріалных недостатків, одданостю дїлу славетный сын Підкарпатя Юрій Венелін-Гуца заслужив собі, жебы і по 220 роках не забули ёго мено спомянути вдячным словом і в Українї, і в Булгарії. Сьме пересвідчены, же жывы квіткы в тоты днї прикрашають ёго памятник у родній Тибаві (2018), памятну таблу в Сваляві (2018), як і памятник в містї Габрово, яке в тоты далекы часы поклало зачаток розвитку новой освіты в Булгарії.

Катерина ПОТАПЕНКО, Києвске общество булгарьской културы «Родолюбіє», жрідло: Новини Закарпаття. Переклад з україньского языка, управа і актуалізація: А. З.