21. 4. 2021: 150 років од народжіня етноґрафа і літературознателя – Володиміра Гнатюка

Володимір Гнатюк нар. 21. 4. 1871 у с. Велеснів втогдышнёй Австрійской Галічі, теперь на теріторії Україны, умер 6. 10. 1926 у Львові втогдышнёго Польска, теперь на теріторії Україны. Быв галицько-україньскым етноґрафом, літертурознателём і културным дїятелём.

В. Гнатюк скінчів Львівску універзіту в 1898 р. і од тогом часу быв у функції научного секретаря Научного общества  Т. Г. Шевченка у Львові. За научны заслугы быв менованый членом-корешпондентом Російской академії наук (1902) і Академії наук УССР (1924).

Быв прихыленцём поровнательно-історічной методы у фоклорістіцї, придїляв окрему увагу Русинам, якы жыли в Угорьскім кралёвстві (Підкарпатьска Русь, Пряшівска область і Войводина), де він зробив шість научных експедіцій у роках 1895 – 1903. Выслїдком їх стало шість томів „Етнографічних матеріялів з Угорської Руси‟, котры были опублікованы Научным обществом Т. Г. Шевченка (1897 – 1911, перевыданы 1985 – 1988). Написав тыж першый нарис, присвяченый войводиньскым Русинам („Руські оселї в Бачці‟, 1898). Він быв тыж знепокоєный народнов асимілаціёв меджі Русинами Пряшівской области і опубліковав баданя, котре одшмарёвало тезу словацькых і іншых науковцїв про належность тзв. „слов´яків‟ до словацького народу, доказуючі, же тота ґрупа є выходословацького (русиньского) походжіня : „Русини Пряшівскої епархії і їх говори‟ (1900) і „Словаки чи русини?‟ (1901). У 1896 р. у сполуавторстві з Іваном Франком опубліковав манівест з нагоды святкованя тісячроча угорьской державности: „І ми в Европі: протест галицьких русинів проти мадярьского тисячолітя‟, в якім высловлювала ся крітіка асімілачной політікы угорьской влады одностно Русинів (1896) ...  

Павел Роберт Маґочій, Іван ПОП, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 135, переклад з україньского языка, звыразнїня писма і скорочіня: А. З.