21. 2. 2024: 100 років од народжіня русиньского маляря і поета Івана Калинича
Родака із Підкарпатьской Руси, котрого округлу сторічніцю од народжіня сьме собі недавно припомянули, знаме веце як маляря. Но быв і русиньскым поетом.
Народив ся Іван Калинич 4-го фебруара 1924-го року в селї Кошелёво, у втогдышнїй Чехословакії, до родины бідных селянів. По закончіню народной школы пішов штудовати на Хустьску реалну ґімназію, котру закончів у 1944-ім році. Хуст му пак став містом, в котрім пережыв майже цїле своє жытя.
Почас років штудій вказали ся ёго способности і під веджінём скушеных вытварных педаґоґів розвинув свій малярьскый талент, і брав участь на выставах штудентів.
По ґімназії добровольно вступив до Червеной армады, в котрій служыв, і по демобілізації в році 1947 зачав учітелёвати на общеосвітній школї, де занедовго став директором. Директоровав на школах Хустьского раёну коло 34 років.
Но вырїшыв і далше здобывати освіту. У 1948-ім році почав штудовати російску філолоґію на Ужгородьскій державній універзітї, котру закончів з червеным діпломом. Працовав і над дізертаціёв, но тоту не обгаїв із політічных причін.
У 1964-ім роцї Іван Калинич быв єдным із членів ініціатівной ґрупы, котра створила в Хустї общество художників під назвов Митець Верховини, в котрім быв довгы рокы секретарём, а од 1984-го року директором.
Од споминаного 1964-го року брав участь майже на вшыткых раённых, областных, републіковых і всесоюзных колектівных выстахах, в рамках котрых быв дакілько раз і оцїненый.
У 1979-ім роцї одбыла ся ёго перша ретроспектівна выстава в Хустї, а на переломі років 1979 – 1980 єй повторив в Ужгородї. Другу ретроспектіву выставлёвав у 1984-ім роцї. Вступ до каталоґу ку тій выставі написав далшый наш вызначный підкарпатьскый малярь Андрій Коцка.
В роцї 1988 пять ёго творів выставлёвали в Боннїі, у втогдышнім западнім Нїмецьку. В тім самім роцї выставы Калинича зорґанізовали ся і в Спішскій Новій Всі, у втогдышнїій Чехословакії, де Калинич дістав званя честного обчана, ці в Мадярьску. В марці 1989-го року знова выставлёвав у Хустї.
Ёго малярьска карьєра продовжовала і по змінї політічного режіму а розпадї Совєтьского союзу. За послїднїх 20 років свого жывота мав понад 20 персоналных выстав, з них 5 в загранічу. У 1993-ім роцї наряджінём презідента Україны Леоніда Кравчука было му уділене званя Заслуженый майстер народной творчости Україны.
Окрім того, Іван Калинич є познатый і в літературї. На ёго поетічны тексты, писав наперед по україньскы, было написаных понад 30 співанок. Од 1995-го року почав писати на материньскім языку – по русиньскы.
У 1996-ім роцї му вышла перша ёго русиньска поетічна збірка з назвов Смієся Верховина, в котрій найдеме 125 стихів. В роцї 2000 му вышла далша збірка під назвов Поетичні іскринки. В тім самім роцї публіковав і третю збірку з назвов Верховинські вечурниці.
У 2001-ім роцї став лавреатом меджінародной Премії Александра Духновіча за русиньску літературу. Вмер Іван Калинич 10-го юна 2004-го року в Хустї, де є і похованый.
Іван Калинич: Дорогуй мамцї
Памнятаю, Мамко, Ваші теплі рукы,
Погляд Ваш ласкавый змученых очи,
Непосильний труд Ваш, радости и мукы,
У котрых мы жили вднину и вночи.
З молоком туй Вашим впитав я у серце
Радость коломыйкы и любов и гныв,
Задушевні, чисті молитвы у церкви,
Рудного нам слова мелодичный спів.
Прияв я всю Вашу добру естафету,
Вы ня научили жити у труді,
Дали сте ми крыла для творчого злету,
Вбы добро творити людьом на Земли.
В серце ми запала радужна природа,
Душу ми залляла Божа благодать,
Я ставав частичков свойого народа,
Хоть дыла вершила чузоземна знать.
Были Вы для мене, люба моя Мамко,
Сонцьом житєздатным за усы годы,
Вы робили путь муй безопасным, ясным,
Кулько бы у Тисі не стекло воды.
Світлый Ваш я образ сохраню на вічно,
Вічно буде в серци безутішный щем,
Што-м ся не уддячив вчасно и успішно,
Я не встиг спасти Вас уд многых проблем.
Жаль ми, што давно так Вы нас залишили,
Мы на своих крылах мчалися самі
Та маршрут увесь наш Вы нам освітили:
Я поклон сердечный шлю Вам уд Землі!
Петро МЕДВІДЬ, ЛЕМ.фм, языкова і ґрафічна управа: АРК в СР.
