17. 2. 2019: Анна Кузмяковa: 30 років на русиньскій ниві
(Інтервю к 70-рoчному юбілею Анны Кузмяковой)
Мґр. Анна Кузмякова ся народила 17. фебруара 1949 року в селї Страняны (іст. назва Фольварк) на Спішу. По середнїй школї в Старій Любовни (бывша СВШ) выштудовала в роках 1968 – 1972 на Педаґоґічній факултї УПЙШ у Пряшові Учітельство про ІІ. ступінь ОШ, комбінацію нїмецькый язык і література і україньскый язык і література. Нецїлых десять років робила в учітельскій професії, найперше в селї Якубяны, потім на Основній школї про глухонїмы дїти в Пряшові. Од року 1979 жыє зо своёв родинов у Пряшові, де одробила і найбівшу часть свого актівного жывота, але мімо школьской сферы. Найплоднїшу часть свого актівного жывота Анна Кузмякова присвятила роботї у сферї народностной културы. Уж 30 років актівно робить у русиньскій културї, в якій за три деценії нелегкой роботы охабила значный слїд. За тот час была редакторков першых пореволучных русиньскых періодік – Народных новинок і часопису Русин (1991 – 2003), в якій вєдно зо своїма далшыма колеґами-редакторами (Александром Зозуляком, Маріёв Мальцовсков, Аннов Плїшковов Кветославов Копоровов) ся запоїла до приправы основных кодіфікачных приручників, главно до проєкту першых норм русиньского правопису (1992), а пак першого ортоґрафічного словника русиньского языка (1994), якы вышли під редакціёв доц. ПгДр. Юрія Панька, к. н. Свої редакторьскы і менежерьскы способности пізнїше вказала як шефредакторка, языкова редакторка і редакторка нового періодіка ІнфоРусин (2003 – доднесь), яке властно выбудовала і доднесь го помагать розвивати. Єй мено як редакторкы і модераторкы є тыж звязане з електронічныма масмедіями: наперед з Редакціёв народностно-етнічного высыланя Словацького радія, про яке дакілько років (2013 – 2017) наповнёвала і репродуковала обсяг популарной релації Музичны поздравы, а в сучасности партіціпує на приправі справ (до Радіоновин) з русиньского народностного жывота. А наконець любителї сучасных модерных технолоґій і главно інтернету єй мено уж дакілько років (од септембра 2016) реґуларно реґіструють з высыланя русиньского інтернетового Радія Русин.ФМ.
Способности з роботы, якы наша юбілантка здобыла анґажуючі ся в русиньскім русї по роцї 1989, могла апліковати і в найвысшых функціях в першій пореволучній русиньскій орґанізації – Русиньскій обродї на Словеньску – наперед у функції таёмнічкы (1999 –2001) а наслїдно і председкынї той орґанізації (2001 – 2006).
З выменованых актівіт видно, же Анна Кузмякова найвеце часу присвятила роботї з русиньскым словом – писаным і говореным – а то ці як редакторка і языкова редакторка высше уведженых масмедій, але і як авторка і едіторка розлічных книжных проєктів Русиньской оброды, як наприклад книжкы: Материне слово гріх забывати (2004) – зборника про декламаторів русиньской поезії, прозы і малых сценічных форм, Фольварк на красным мйыйсцу є (2005) – зборника народных співанок із родных Странян, Русиньскы перлы (2009), Наша двадцятьрічна путь (2010), Русины весело і важні (2013).
Анґажуючі ся в роботї з русиньскым говореным словом, перед 20 роками (1999) ся стала ініціаторков успішного проєкту Духновічів Пряшів – цїлословацького конкурзу в декламації русиньской поезії, прозы, народного розповіданя, властной творчости і малых сценічных форм, в котрім того року уж по 20-ый раз возьмуть участь главнї школярї основных, середнїх і высокых школ, але і дорослы. Ёго цїлём од самого зачатку є стімуловати навчаня русиньского языка, выглядовати новы таленты –декламаторів, модераторів, а може і потенціалных авторів – творцїв літературы в русиньскім літературнім языку. За рокы фунґованя проєкту в нїм взяло участь понад тісяч участників, котры вдяка русиньскым актівістам, меджі нима і учітелям-Русинам в основных школах переважно на выходї Словакії, реґуларно приходили і приходять на школьскы і реґіоналны змаганя, а найлїпшы з них каждорочнї поступають на цїлословацькый конкурз до Пряшова.
Інтерес продовжовати в зачатій традіції і каждорочнї анґажовати новых участників проєкту наісто собі выжадує і менежерьскы способности, якыма наша юбілантка безспорно діспонує, бо, як з властной скушености знаме, за ходом многых проєктів у русиньскій културї стоять переважно їх ініціаторы, а часто лем на їх плечах лежить їх судьба. Зато треба высоко оцїнити каждого такого актівісту, якый по першых, даколи може менше успішных пробах, не перестає ся анґажовати, але такой роздумує над далшыма, успішнїшыма рочниками, але і над новыма проєктами.
Як сьме увели, за нашов юбілантков є 30 років актівной роботы на благо русиньской културы. Рокы успішны і може менше успішны, жычливы і менше жычливы, або докінця нежычливы... Просто такы, якы жывот каждому з нас приносить і каждый мусить глядати свій властный способ як ся зо вшыткыма проблемами попасовати, жебы не застати в половинї пути. 70-рочный юбілей жывота мав бы чоловіка заставити попозерати ся дозаду, заспоминати, оцїнити, выселектовати плусы і мінусы, а може, кедь є в добрій кондіції, іщі плановати дале. Думаме, же при сучасных актівітах нашой юбіланткы то можне є. Наісто про круг людей, з якыма сполупрацовала і сполупрацує, є вдяка своїм скушеностям іншпіратівна і з їх помочов може продовжовати традіцію зачатых успішных проєктів. Кедь не она сама, то мы собі дозволиме вырвати ю з єй каждоденного робочого колобігу і переорьєнтовати єй думкы на темы і вопросы, якы – в корешпонденції із замірянём часопису Русин – інтересують так ёго чітателїв, як і нас.
У першім рядї хочеме повісти, же з Анёв Кузмяковов ся знаєме понад 30 років – наперед курто з україньской редакції Нове життя (1987 – 1990), но найдовше з роботы в русиньскій редакції Русин і Народны новинкы (1991 – 2003), але таксамо з многых акцій і проєктів реалізованых у русиньскій културї по роцї 1989 аж доднесь. Правду повісти, не подумала бы єм, же даколи я їй буду класти вопросы у звязи з такым вызначным округлым юбілеём, бо тов особов, котра по єй боцї стояла найтїснїше, а то в добрім і в планім, была наша сполочна, нажаль уж небога, колеґыня Марія Мальцовска-Параскова (1951 – 2010) – писателька, майстерка нарисів-медайлонів о людёх, од котрой сьме чекали і медайлон к 70-цї єй довгорочной колеґынї і приятелькы. Зато нашым цїлём ани не є проба зробити літературный ці псіхолоґічный портрет о юбілуючій особі, але скорше на єй выкреслїня схоснуєме приступ праґматічный і реалістічный, так як праґматічнов і реалістічнов – і внаслїдку многых періпетій жывота, ці жывотной судьбы – є і она сама.
• Выходячі з красного юбілею жывота Анны Кузмяковой, в першім рядї нас інтересує, ці і до якой міры ся наша юбілантка стотожнює зо своїм віком? Ці є то досправды лем чісло, як говорять многы, або є то уж дашто інше, дашто важнїше, тяжше, або наспак, може в дачім легше?
–З віком я уж ніч не нароблю, тот ся не дасть выґумовати, рокы ся не дадуть ани придати, ани одобрати. Каждый чоловік на тім світї ся з тым мусить стотожнити, бо інше му не оставать. Головне є, жебы чоловіку в тім віцї фунґовали рукы, ногы і здрава мысель. Як вічна реалістка беру тоты рокы як факт, але і як полеготу. Не бою ся, же рано десь запізню, же ня чекать часом ограніченый робочій день. Єм паном свого часу, котрый присвячую тому, што люблю і што ня іншпірує до далшой роботы, часто і своїм двом внучкам Ванесцї і Сашцї. Слїдую все новы інформації, інтересую ся тым, што ся дїє дома і за граніцями, передовшыткым в „русиньскім світї“. Тото ня інтересує як особу, але тыж професіонално – жебы єм о тім наслїдно поінформовала чітателїв і слухачів русиньскых масмедій. Тїшать ня позітівны інформації зо жывота Русинів, але пережывам і тоты неприємны, даколи ся і злощу – чом то є так, кедь ся то дало цалком легко вырїшыти...
• Аня, як ся в сучасности позераш на тот минувшый час, на рокы неперерывной роботы про русиньску културу, про Русинів? Наповнює Тя тота робота, респ. приносить Ті якысь бенефіты, котры мож порівнати із другыма сферами роботы?
– Днесь уж позерам на тот час очами чоловіка, котрый того дость пережыв, быв прямо участный на многых подїях і штось про тот русиньскый рух і зробив. Ці ня наповнює робота про Русинів? Про мене то уж давно не є робота, то є мій повнокровный жывот Русинкы з Русинами і про Русинів. Не позерам на жадны бенефіты і не порівную свою роботу з іншыма сферами, бо такых на порівнаня з дїятельством в русинстві ани нїт. Мы ся уж помалы 30 років намагаме воскресити тото СВОЄ, што скоро півстолїтя іншы режімы погребли під землю, што уж вызерало як кебы на вічны вікы не мало быти. Нашы люде зазнали уж тілько кривды, баламучіня голов, обіцяня лїпшого жывота на чорній земли Україны (реоптанты), же многы з них уж стратили інтерес быти Русинами, бо тоты лем хотять быти людми з лїпшым жывотом. А ту арґумент народности тяжко глядати. Але все ся найде якась нагода, жебы і такых людей навернути назад до свого обыстя, до слов матери і єй співу при родній русиньскій колысцї.
• Котрый період у русиньскім русї поважуєш за вынятковый (у позітівнім планї) і котры проєкты за найприноснїшы?
– Без довгого роздумованя мі в позітівнім світлї приходять на мысель рокы 1991 – 1996. Сама собі єм ся зачудовала – чом тот період? Аж єм ся маленько острашила. Тадь то были нелегкы рокы пробуджаня Русинів „з глубокого спаня“, возроджованя давно-предавно забытого русинства, а до того остры атакы з боку проукраїньского табора, же „што вы, Русины, хочете, тадь вы сьте Українцї!? А потім сама брыдота, плюваня на вшытко і на вшыткых, котры тото не хотїли признати і намагали ся штось змінити в тій добрї напланованій лінії. Ішло, не ішло, дерло ся, продерало... Родило ся то барз тяжко, претяжко... Тото знам я, і тоты, што были при тім. З тых, што сьме были при тім і іщі днесь жыєме, то є Александер Зозуляк і Анна Плїшкова (ту мам на мысли початкы русиньскых періодік, жебы ся не уразили лабірьскы основателї русиньского руху). А што до проєктів? За найприноснїшый поважую Духновічів Пряшів. З пропозіціёв на ёго орґанізованя єм пришла на засїданя выбору Русиньской оброды за председованя Штефана Ладижіньского. Як він, так цїлый выбор мою пропозіцію прияли. Повіли: „РОБ!‟ З єдного боку єм была рада, же ся їм мій план відїв добрый і перспектівный, але з другого боку єм ся дакус побоёвала, ці ся мі то выдарить, бо в тім часї зачала інтернетова доба. Але уж першый рочник ня пересвідчів, же інтерес о таке змаганя є великый, а так то є доднесь. Другый проєкт, на котрый єм доднесь пышна, є ЦД Гімнічны співы Русинів, котрый мав свою жыву премєру в роцї 2003 почас 7. Світового конґресу Русинів у Пряшові. Подарило ся мі дати довєдна ґрупу професіоналных співаків з ПУЛЬС-у, котры наспівали 10 гімнічных співанок. Є там наш Отче наш, Вручаніє (Я Русин быв...), Гімна підкарпатьскых Русинів, Горы нашы (лемківска пісня), Русин (гімнічна співанка сербскых Русинів) ці Многая лїта і іншы часто співаны і граны співанкы на русиньскых акціях. Тото ЦД ся хоснує на початку засїдань Світового конґресу Русинів (гімна Я Русин быв...), на отворїню Духновічового Пряшова і на многых іншых русиньскых акціях. До выдареных проєктів можу сміло зараховати і зборник Русиньскы перлы (2009), котрый сьме приготовили вєдно із Штефаном Ладижіньскым. У тій публікації суть надрукованы русиньскы співанкы з понад 50 русиньскых валалів з текстом, нотовым записом і коротков характерістіков сел, одкы даны співанкы походять. Меджі нима суть і такы, котры ся співали і в заникнутых селах Стариньской долины, як Руське, Остружніця, Звала... Немало часу (скоро три рокы) єм присвятила готовлїню книжкы Наша двадцятьрічна путь (2010), котра была выдана к 20-ій рочніцї Русиньской оброды на Словеньску. Публікація вышла в двох языках, по русиньскы і по словацькы і мапує повных 20 років дїятельства орґанізації. До того часу є то єдиный документ о першій пореволучній русиньскій орґанізації, котрый, окрем іншого, уж послужыв і многым штудентам при писаню діпломовых робот о дїятельстві Русинів по роцї 1989. Думам, же цалком добрым і выдареным почіном была і Фіґлярьска нота – фестівал русиньского гумору і сатіры, котрый єм зачала орґанізовати в Театрї Александра Духновіча в Пряшові. Выступали там русиньскы народны розповідачі, співали ся гуморны русиньскы співанкы, выставлёвали ся гуморны рісункы Федора Віца. Дакус мі жаль, же по моїм одходї з функції председкынї РОС ся тот фестівал не дарить утримати в такій подобі, як взникнув. Днї русиньскых традіцій – то быв мій далшый проєкт про села, котрый єм успішно запровадила і реалізує ся до днешнїх днїв.
• Котрый період у русиньскім русї поважуєш за неприязный і котры проєкты за менше приносны або абсолутно неприносны?
– Уж саме слово „проєкты‟ у мене не выкликує ніч приємного. То є нещастливый період про русиньскый рух – орґанізовати народностну роботу на базї проєктів. Такый способ підпоры народностной, і нелем русиньской, културы не є приязный, бо не підпорує сістематічну роботу з людми, а то є превелика шкода. Не хочу характерізовати окремы проєкты, котры суть приносны ці неприносны? Тяжко повісти. Днесь кажде село, будьяка орґанізація може подати проєкт, але якый ефект то приносить про русиньскый рух, даколи тяжко знати. Русиньскы фестівалы ся стали уж як кебы модным трендом про многы русиньскы села. Но думам собі, же тоты села, котры в сучасности жадають фінанції на русиньску културу з Фонду на підпору културы народностных меншын бы мали на своє русинство памятати і при списованю людей, бо штатістіка із того послїднёго списованя людей на Словакії (2011) указує, же в нашых – первістно русиньскых – валалах днесь уж жыє веце Словаків як Русинів...
• Як ся по 30-тёх роках позераш на смерованя русиньского руху – з оглядом на ёго (не)компактность?
– Было зроблено много роботы. Не родило ся то легко. Ці уж русиньске высыланя в радію і телевізії, кодіфікація русиньского языка, наш Театер Александра Духновіча грать по русиньскы, маме Інштітут русиньского языка і културы і многы далшы орґанізації, як наприклад Молоды Русины, котры продовжуть в нами зачатім дїятельстві. Уж шестый рік єствує інтернетове Радіо Русин.ФМ. То є про мене потїхов, же наше дїло мать свого продовжователя і нашы ідеї жыють дале. Што ня дакус мерзить є факт, же днесь, кедь уж єствують многы русиньскы орґанізації, мала бы меджі нима быти лїпша сполупраца.
• Русиньска оброда на Словеньску є першов і найбівшов русиньсков орґанізаціёв, од якой многы правом чекають неперестанно потверджовати єй лідерьску позіцію нелем на основі декларованя, але главно ініціатівной реалізації пріорітных задач з оглядом на захованя і перспектіву русиньской народностной меншыны на Словакії. Думаш, же має на то потенціал і в сучасности? Кедь гей, в чім го видиш? Кедь нї, можеш порадити як бы го мож было навернути?
– Тот факт, же Русиньска оброда на Словеньску (РОС) є першов пореволучнов і найвекшов орґанізаціёв на Словеньску, єй нихто не може взяти. Но од тогды уж взникли многы далшы русиньскы орґанізації, котры у своїх штатутах мають зафіксованый пріорітный цїль – возроджованя Русинів. Лемже формы і выслїдкы їх роботы не все наповнюють зафіксованы заміры і цїлї. РОС ся намагать утримати свій тренд з попереднїх років в орґанізованю тых акцій, котрых была ініціаторков, як наприклад Духновічів Пряшів, Співы мого роду і многы іншы. Але тым, же фінанції од державы приходять на конто орґанізації аж кінцём рока, цїле дїятельство і выдаваня пресы лем комплікує. Дакотры проєкты ся мусили перекладати на пізнїшый час (напр. Співы мого роду).
Але што до потенціалу, думам же сучасный молодый председа РОС Мартін Караш уж за тот час веджіня орґанізації доказав свої немалы способности. Комунікує з Урядом влады СР, жупаном Пряшівского самосправного краю, найновше і о орґанізованю 15. Світового конґресу Русинів, котрый буде того року на Словакії. Утримує сістематічны контакты з русиньскыма орґанізаціями дома і за граніцями. Великы недостаткы віджу з боку державы. Бісїдує ся о надштантартній підпорї народностных меншын, яка ся докінця порівнує із словацьков векшынов. То здалека не є правда, бо словацькы орґанізації мають фінанції уж на зачатку рока. Але і тото рїшають нашы люде, як Петро Медвідь і Мілан Піліп, членове Выбору про народностны меншыны і етнічны ґрупы Уряду влады СР. У тім віджу конкретный потенціал на злїпшіня ефекту з русиньскых намагань до будучности. Хвала Богу, же маме уж молодшу ґенерацію Русинів, котра є ґаранціёв продовжованя нами зачатой роботы. На челї РОС є молодый председа Мартін Караш. Народны новинкы – Інфо Русин веде молодый освідченый шефредактор Петро Медвідь, на челї інтернетового Радія Русин.ФМ є тыж молодый директор Петро Штефаняк. Добру і хосенну роботу роблять молоды Русины Петро Ярінчік (председа орґанізації), Марек Чопяк, Анна Розкошова і іншы в Кошыцях і в далшых реґіонах. Маме на Пряшівскій універзітї Інштітут русиньского языка і културы, маме професіоналный Театер Александра Духновіча, із сцены якого чуєме русиньскый язык, професіоналный колектів ПУЛЬС.
Думам, же в сучасности маме людей з богатыма знанями о русинстві, котры вірю, же нашу русиньску ідею понесуть дале. Барз бы ня потїшыло, кебы ся русиньскый язык у бівшій мірї учів в основных і середнїх школах нашого реґіону, жебы наша молодеж знала русиньску сімболіку, до котрой належить і наша прекрасна азбука.
• Дякуєме за розговор і Анї жычіме много щастя, здоровя і успіхів в особнім жывотї і роботї на благо русиньской културы. На многая і благая лїта!
Розговор вела Доц. ПгДр. Анна ПЛЇШКОВА, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты у Пряшові, Словакія
