12. 5. 2023: Достойне місце

Жебы то не было лем о вонкашнїй фасадї.

Окрім того, же тот рік припомянули сьме собі 220 років од народжіня Александра Духновіча, Русины на Словакії припомянуть собі і далшу округлу рочніцю повязану з будителём карпатьскых Русинів. В місяцї юн мине 90 років, коли одкрыв ся у 1933-ім роцї Памятник Духновіча в Пряшові.

Монументална скулптура вызначной нашой скулпторкы Олены Мандіч одкрывала ся почас Днїв русиньской културы, котры в меджівойновім періодї орґанізовали ся каждый рік, і были то масовы святкованя Русинів втогдышнёй Чехословакії. Од втогды собі памятник так само перешов свою страстну путь.

Памятник наперед стояв у центрї міста, в такій, мож бы было повісти, ґрекокатолицькій части міста. Стояв на площі перед духовнов семінаріёв, за котров были далшы будовы про професорів, а пізнїше і малый інтернат-бурса про русиньскых штудентів, на пару кроків быв єпіскопскый палац і катедралный собор.

Кедь у 1970-ых роках зачінали будовати нову будову Театру Йонаша Заборьского, місце было выбрате якраз там, де стояли будовы, якы в тім часї уж ани не былим вдяка комуністічным властямм маєтком Ґрекокатолицькой церькви, і было вырїшено, же нашы історічны будовы будуть зрівнаны зо землёв, жебы збудовати новый театер, котрый є днесь єднов із домінант Пряшова.

Самособов, не міг на площі зістати ани Духновіч. Значіть, міг, бо перед новов будовов театру так само зістала велика площа, але то якбач не пасовало втогдышнїм властям. Будованём театру вырїшыли і то, жебы дати гет з міста будителя Русинів, а счезнув тым далшый слїд по даякых Русинах.

І так памятник ішов наперед до депозіту музея, а пак ся якось подарило выбавити, же дістав місце у публічнім просторї, а не зістав десь у пивніцї. А в гіршім припадї міг быти і зниченый, як то зробили наприклад з памятником Масаріка.

Но уж про Духновіча не было місце в центрї міста. Дістав своє місце коло рікы Ториса, на періферії шыршого центра міста, коло моста через ріку. Поступно і цїла локаліта дістала назву Духновічове намістя. Місце, де ся знайшов монумент присвяченый будителёви, має характер малого парку.

Пару років тому быв єм покликаный як представитель Округлого стола Русинів Словакії на засїданя културной і народностной комісії, котра дїє при пряшівскім Містьскім урядї. На місто єм мав дві головны пожадавкы.

Тов першов было, жебы місто нашло способ, як зафінанцовати рештаврованя памятника, кедьже уж має свої рокы, і зуб часу на нім відїти.

Русиньскы орґанізації то не можуть самовольно зробити. Єден з мало творів, котры ся по Оленї Мандіч на нашій теріторії лишыли, бо комуністы скоро вшытко од нёй знищіли, є Народнов културнов памятков. Реконштуркцію мусять робити професіоналы подля інштрукцій, котры дасть Памятковый уряд по своїм баданю, а тото вшытко може реалізовати лем місто, в котрого списку културного маєтку памятник є записаный.

Другов, веце смілов пожадавков было, ці бы ся не мож было задумати над тым, жебы вернути Духновіча на достойнїше місце, десь до центра міста, жебы не стояв опущеный на періферії.

Кедь думате, же приобіцяли і єдно, і друге, маєте правду. А кедь думате, же ани єдно з того не зреалізовали за довгы рокы, так само маєте правду. Но в послїднїм часї ся дїло коло памятника Духновіча предці лем дакус порушало допереду.

Нїт, затля ся не зачало ани рештаврованя, а о місцї в центрї міста так само якбач нихто з компетентных не роздумує. Лемже пару днїв, тыжднїв тому, зачала ревіталізація цїлой околіцї. Коло памятника Духновіча буде цалком новый парк, в котрім буде новый мобіліар – лавочкы і далшы елементы дрібной архітектуры, буде там нове перепоїня на уж існуючі біціґлёвы стежкы, і так ся з парку на Духновічовім намістю може стати достойнїше місце, котре буде навщівлёване і людми, котры дакус будуть хотїти одпочінути почас свого шпортованя.

І так думам, же холем часть місії, жебы Духновіч мав достойне місце, буде в тім роцї сповнена. А може то буде і лїпше місце, як тото, котре бы му днесь дали в центрї міста, кебы му го дали. Теперь буде треба тискати на крок чісло два, і то на то, жебы досправды місто зачало рїшыти рештаврованя памятника.

Но при тім вшыткім треба думати і на єдно омного важнїше дїло. Треба думати на то, жебы то не было лем о вонкашнїй фасадї. Треба думати на то, же реконштрукцію Духновіча, рештаврованя ёго одказу в нашім внутрї, нам в днешнїй русиньскій ґенерації вшыткым треба як сіль. Треба нам про нёго достойне місце в нас самых.

Петро МЕДВІДЬ, ЛЕМ.фм, языкова і ґрафічна управа: АРК в СР.