12. 3. 2022: Історія дїлїня

Дефінітівну точку зробили двоми люде.

Кедь 14-го марца 1939-го року словацькый режім, союзник Гітлера, выголосив Словацькый штат, Авґустін Волошин іщі перед півночов кликав чехословацького презідента Еміла Гаху, котрому повів, же в тій сітуації ся вже не дасть нiч робити, лем выголосити так само незалежность такзваной Карпатьской Україны.

Тото зробив 15-го марца, і тым дефінітівно, вєдно із тым проходячов окупаційов Чех і Моравы а выголошінём протекторату, скінчіло єснованя Чехословакії, котра уж і так не была тов републіков Масаріка, але окліщенов калїков.

Правда, по скінчіню войны Чехословакія обновила ся, но і кедь было вернуте то, што собі сусїдьскы державы одгрызли перед войнов, свій фалат собі теперь одкусив „ослободитель“ Сталін. Чехословакія пришла о цїлу Підкарпатьску Русь, о теріторію, котра сама на основі русиньской політічной репрезентації вырїшыла о тім, де хоче быти по скінчіню Першой світовой войны.

Втогды нихто не міг знати, ці тото є конець історії дїлїня републікы, котру про свою народностну розмаїтость по Першій світовій войнї называли і малов Австро-Угорьсков імепріёв. Днесь знаме, же конець то не быв.

Є рік 1992. Евфорія із кінця комуністічного режіму у выходнім блоцї барз скоро мусила вытерезвіти. Економічна рецесія в скрахованых комуністічных господарьствах была лем єднов із проблем, а може тов найменшов.

Розпав ся Совєтьскый союз. Польща мала в парламентї тридцять політічных партій і не знала ся рушати з місця. В Приднестерю вже оперовала російска армія, котра пришла „спасати своїх“. На теріторії розпадаючой ся Югославії проходила война, а брітаньскы новинарї обявили концентрачный лаґер Омарска, в котрім босняньскы Сербы тримали Босняків і Хорватів, а знимкы з лаґру, котры облетїли світ, припоминали націстічны лаґры з часів Другой світовой войны.

На порозї евфорії із слободы по довгых роках комуністічного режіму будив ся і штораз голоснїше озывав ся націоналізм.

На фонї тых вшыткых проблем і конфліктів зачатком юна 1992-го року проходили у Чехословакії вольбы. Резултаты волеб схосновали ся як доказ „некомпатібілности“ і „неможности“ далшого фунґованя Чехословакії, котра уж од 1990-го року, вдяка части словацькой політічной репрезентації, вела войну о назву републікы.

І кедь перед вольбами ани рух Мечіара HZDS, котрый выграв вольбы на Словакії, ани Клавсова партія ODS, котра выграла в Чехії, не мали в проґрамі дїлїня републікы, дві еґоцентрічны особы з великыма політічныма амбіціями, але главно дяков подїлити собі бізніс і сферу впливу, зачали робити на дїлїню.

Самособов, словацька сторона на то дала добру принагоду, котру тота чеська пак уж лем схосновала.

В Братїславі выголосили сувереніту Словакії, презідент Гавел абдіковав з функції, намісто того, жебы пробовав сохранити федерацію, но і пак в знамій бырняньскый Вілі Туґендгат Мечіар з Клавсом, без мандату, без діскусій, без того, жебы просили ся обчанів, доїднали ся на двох незалежных републіках.

Запад на тото вшытко высше спомянуте лем немогучо призерав ся, закопаный у властных проблемах, і не міг зрозуміти, што ся то властно дїє.

Но рік 1992 і зачаток дїлїня державы, Чехословацькой державы, двома людми, аж то была дефінітівна точка за історіёв дїлїня.

Не будеме рисовати алтернатівну історію, но сконцентруйме ся на факты. Ясне дїло, же Чехословакія бы не мала ґураж, жебы жадала навернутя теріторії, котра їй была взята по Другій світовій войнї. А ани бы то якбач не было мож. На другім боцї уж было про референдумі з 1991-го року, в котрім жытелї Закарпатьской области Україны выразили ся, же хотять быти частёв новой україньской державы у формі автономії. Ку тому ту были од 1989-го року намагы підкарпатьскых Русинів, жебы были на Українї узнаны як окремый народ, окрема народностна меншына.

Покля єствовала Чехословакія, пак все іщі єствовала шанса, же Прага собі памятать, де кінчіла граніця републікы, і хто творив Чехословакію Масаріка як державотворный народ вєдно із Чехами а Словаками. Без будьякых теріторіалных претензій могла быти Чехословакія тым ґарантом, котрый буде в европскых штруктурах вказовати і тискати на то, жебы были на Українї выповнены пожадавкы жытелїв у референдумі, але передовшыткым, жебы были выповнены права народа, котрый по Першій світовій войнї мав свою політічну роль при тім, як вызерала меджівойнова Европа.

По роздїлїню републікы, ани Чеська, ани Словацька републіка реално не чує жадны одношіня ку теріторії і людям, котры з нима творили історічно єден державный цїлок нелем по Першій світовій войнї, але і перед тым стовкы років в рамках Угорьска ці Австро-Угорьской імперії.

Днесь не жыєме легшы часы, много з паноптікуму 92 як кебы ся повторяло. І думам, же Запад знова властно не розуміє, што ся дїє в середнїй і выходній Европі, і немогучо призерать ся. Того дослїдком може быти і то, же европска політіка знова буде рїшыти ся без того, жебы хтось думав і на Русинів на Українї.

Іншкак повіджено, дефінітівна чехословацька точка за історіёв дїлїня значіть, же єдиным ґарантом просаджованя нашых прав, сьме собі мы самы. Або як ся бісїдує, помож собі чоловіче, і Панбіг ті поможе…

Петро МЕДВІДЬ. Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Ґрафічна і языкова управа: ред. АРК в СР