11. 4. 2021: 110 років од народжіня священомученика, бывшого єпіскопа Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії – Теодора Ромжы
Теодор Ромжа (Феодор Ромжа, світьскым меном і призвіском: Ґеорґій (Юрій) Ромжа) нар. 14. 4. 1911 у Великых Бичках, втогдышнёго Угорьского кралёвства, теперь на теріторії Україны, умер 1. 11. 1947 у Мукачові (СССР), теперь на теріторї Україны. Быв священиком, педаґоґом і церьковным єрархом на Підкарпатьскій Руси.
По закінчіню ґімназії у Хустї (1930) Т. Ромжа штудовав філозофію і теолоґію в Римі, Колеґії „Ґерманікум-Гунґарікум‟ і в колеґії „Руссікум‟, а тыж на Папскій ґреґоріаньскій універзітї (1930 – 1937). На концю свого перебваня у Римі быв высвяченый на ґрекокатольцького священика (1936). Вернувши ся на Підкарпатьску Русь, почас єдного року служыв у парохії с. Березово, а од 1939 р. зачав учіти в Ужгородьскій ґрекокатолицькій богословскій семінарії. Тїсно перед приближінём лінії фронту до Карпат і вступу совєтьскых войск на Підкарпатьску Русь Т. Ромжа быв высвяченый на єпіскопа Мукачівской ґрекокатолицькій єпархії. То ся стало 24. септебра 1944 р.
Тоту функцію здобыв у траґічнім про ґрекокатолицьку церьков часї по припоїню Підкарпатьской Руси ку Совєтьскому союзу. Не позераючі на проявы вірности до нового режіму з боку єпіскопа та єпархії в цілім, комуністічна влада зберала ся ліквідовати ґрекокатолицьку церьков, як ся то стало у сусїднїй Галичі, де она была главным жрідлом націоналістічной опозіції к новому режіму. Тот факт, же сітуація на Закарпатю была цїлком інша, не мав значіня. Спершу совєтьска НКВД намагала ся пересвідчіти, жебы Т. Ромжа перейшов на православіє і жебы передав єпархію під юрісдікцію Московского православного патріархату. Кедь то єпіскоп катеґорічно одшмарив, НКВД поужыло свої добре выпробованы методы. 27. октобра 1947 р. ґрупа аґентів шпеціалной службы зорґанізовала автогаварію на дорозї меджі селами Іванівцї і Лохово, кедь накладный автомобіл набуряв коч, запряженый кіньми, у якім путовав єпіскоп. Він не загынув у резултатї „гаварії‟, і пережыв, быв оперованый у шпыталю в Мукачові. Почас пооперечного лїчіня быв отровленый аґентом НКВД. То ся стало 1. новембра 1947 р.
По смерти Т. Ромжы Мукачівска ґрекокатолицька єпархія была зліквідована: 130 священиків были одправлены до таборів совєтьского ҐУЛАҐу, парохії были переведены під юрісдікцію Ужгородьско-мукачівской православной єпархії. У 1986 р. Америцька ґрекокатолицька (візантійска) руська церьква ініціовала процес канонізації Т. Ромжу, і у 2001 р. папа Ян Павел ІІ. беатіфіковав (выголосив благореченным) русиньского єпіскопа, што є першым кроком, до канонізації, давшы поклонїня ёму як мученикови католицькой церькви. Того самого року бусту єпіскопа Ромжы, было поставлено в Мадярьску, у парку, присвяченім мученикам за віру, містечка Лакіртелек, близько м. Солнок.
Література: Аthanasius Pekar, Our Martyred Bishop Romzha, 1911 – 1947 (Pittsburgh, Pa., 1977); Ласло Пушкаш, Ісповідництво і мученича смерть єпископа Теодора Ромжі (Ужгород, 1999) – в мадярькім языку: László Puskás, Romzsa Todor Püspök: élete és haláda (Nyíregyháza, 1999); Contantin Simon, „The Life of Feodor (George Theodore) Romzha, 1911 – 1947“, Diakonia , XXXIII, 2 and 3 (Scranton, 2000), pp. 123-152 and 215-250; Ласло Пушкаш, Кир Теодор Ромжа: життя і смерть єпископа (Львів, 2001).
Іван ПОП, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 635, переклад з україньского языка і звыразнїня писма: А. З.
