11. 11. 2021: Недожыты 85-ы народенины писателя і публіцісты ДЮРЫ ПАПГАРГАЇ

Дюра Папгаргаї (Đura Papharhaji) нар. ся 11. 11. 1936 в Руськім Керестурї втогдышнёй Югославії, теперь на теріторії Сербії. Умер 15. 3. 2008 у Руськім Кереструрї у Сербії. Быв поетом, белетрістом, педаґоґом, драматурґом, крітіком і редактором русиньской народной орьєнтації меджі войводиньскыма Русинами.

Д. Папгаргаї скінчів середню школу в Новім Садї, шпеціалізуючі ся на фізкултуру (1956), і робив дакілько років як учітель. Наслїдно вступив на Філозофічну факулту універзіты в Ноавім Садї, де ся учів языкы і літературы народів Югославії. По скінчіню навчаня (1963) робив як корешпондент і редактор (1963-1966) новинок „Руске слово‟, пізнїше почас веце як трёх десятьроч (1966-1998) быв шефредактором літературно-умелецького часопису „Шветлосц‟. Почас свого перебываня у тій функції засновав серію „Библиотека младих руских (-українских) писательох „Жридла‟ (28 томів) і приправив до публікованя двойтомник творів Гавриїла Костельника (1970-1975).

Д. Папгаргаї зачав публіковати стихы і прозу іщі як штудент у 1950-ых роках. Ёго першый поетічный зборник „Ту такой при шерцу‟ (1968) быв єдночасно узнаный крітіками як вызначне выданя і дістав за нёго і здобыв премію новинок „Руске слово‟, як найлїпшый твір войводиньско-русиньского писателя меджі 1945 і 1969 роками. Поступно обявили ся ёго зборникы „Олово, черешньов квет‟ (1974), „Тровач снох‟ (1978), поема „Чуваре хмарох‟ (1981), але тыж зборник поезії про дїти „Нє дам свойо роки и квит‟ (1977) і зборник     „Путованє на юг‟ (1991).

Прозу Д. Папгагаї найлїпше репрезентуютьдві книжкы: роман про дїти „Конєц швета‟ (1980) і зборник повідань „Вина‟ (1984). Ёго пєсы „Остац у себе‟ (1971), „Вистата конїца‟ (1973) і іншы, як і єдну пєсу про дїти, реґуларно грають на сценї аматерьскы драматічны колектівы і Руськый народный театер „Дядя‟ у Новім Садї. Про тот театер робив режісера і помагав інсценовати свої властны пєсы. Ёго послїдня драматічна робота – „русиньска трилоґія‟ „Образи на скори‟ (1988), є присвячена історії родного народу, од ёго поселїня в Керестурї у 1740-ых роках. Є автором многых статей літературно-крітічного і публіцістічного характеру, але тыж школьскых учебників. Д. Папгаргаї є найзнамішым войводьньско-русиньскымм писателём, у 1997 р. быв оцїненый престіжнов в бывшій Югославії Преміёв Вука Караджича за вклад у сферу літературы; того самого року став лавреатом меджінародной Премії А. Духновіча за русиньску літературу, котру засновав канадьско-русиньскый меценаш Штефан Чепа.

Ліература: Юлиян Тамаш, „Литературна творчосц Дюри Папгаргаї‟, Шветлосц, ХІХ, 2 (Нови Сад, 1981), с. 125-154; то саме in Юлиян Тамаш, История рускей литератури (Белґрад, 1997), с. 245-270, 593-597.

Александер Дуліченко, здрой:  „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 572-573, переклад з україньского языка до русиньского і звыразнїня писма: А. З.