10. 12. 2023: Спільно одпразднували сме наше нацийональне свято

Дальшый раз вказали сме, што сме разом.

Каждого рока 5. грудня/децембра Лемковина має своє нацийональне свято – Ден Русинів Польщы. Свято признане є в памят славетного віче, што одбыло ся в 1918 р. во Фльоринці, якє дало початок політичній структурі, котру днес знаме під назвом Руска Народна Республика Лемків.

Зо взгляду на лемківскы реалиі, тогорічны святкуваня одбыли ся дакус перше, бо 2. грудня/децембра 2023 р. Суботнє пополудня перше завело охочых до Фльоринкы, а пак торжество продолжало в просторах ґорлицкой Руской Бурсы.

Подібні як в інчых роках, до спільнотового святкуваня Дня Русинів долучыли ся Лемкы в дальшых крайцях Польщы і світа. Не бракло упамятнінь на чужыні, а при тым і в далекій Америці.

Приятельско во Фльоринці

Тогорічны святкуваня зачали ся (як і в попередніх роках) од символичной стрічы лемківской делеґациі во Фльоринці – місци, де перед 105 роками, 5. грудня/децембра зышло ся віче 500 делеґатів зо 130 сел Лемковины. Зима того рока дописала, аж і мороз было чути на лицях, зато вшыткы гріли ся піднесеном атмосфером.

Участникы стрічы зышли ся там, де дотля пришло Лемкам зазначати свою присутніст, за плотом, якій огороджує парохіяльне обыйстя од доріжкы, што веде пониже плебаніі і церкви св. Михала. То, здає ся, не так повинно выглядати. А тым разом (вкінци) было інакше. Бо місце, де одбыло ся наше святкуваня, было вкінци там, де оно годно быти – в достойным просторі. А вшытко завдякы приятельско одкытому на лемківскы справы теперішньому вікарийови римокатолицкой парохіі во Фльоринці, о. Мариюшови Вжесіньскому. Запросил він нас на плебаньскій подворец, якій – як підчеркнул – одсніжыл специяльно на наш приізд. Тото підбудувало одраз, бо знали мы, што не все Лемкы были радо витаны в тым місци.

На фотоґрафіі, што долучена до статі, делеґаты Головного Заряду Стоваришыня Лемків і Стоваришыня «Руска Бурса» в Ґорлицях стоят в місци, якє в 1918 р. было місцьом рішаня лемківской долі. Сперти пришли нас, окрем місцевого вікария, тіж нашы польскы приятелі зо Стоваришыня «Саґа Ґрибів», Анна Борух, Пьотр Курдзєлевич і Анджей Кмак.

Участникы тримали выдрукуваный взір таблиці, яка мала быти одкрыта рівно на сотну річницю фльориньскых подій, але з ріжных неприхыльных нам причын не повело ся того на тамтот час зробити. На сам початок вызвучал наш гымн «Горы нашы». Пак маніфест выголосила проф. Олена Дуць-Файфер.

«Мы потомны достойных мужів, што зобрали ся на тій долинці 5. грудня 1918 рока, штобы проголосити свою незломну і тверду волю рішати в імени свойого народу, о його будучій доли, о тым, кым, чым, буде тот нарід. Мы, потомны, выражаме днес незломну і тверду волю памятати о тых славных подіях, о тых мужах достойных, што ся посвятили для добра свойого народу. Мы, потомны, выражаме незломну волю упамятнити мемуаром тоты подіі, што прошли перед 105 роками, жебы остали в памяти і нашых будучых поколінь. Мы, потомны, выражаме незломну волю і звертаме ся до власти Польской Державы, яка в 1921 році взяла наш нарід під свою опіку і під свою владу, жебы сме мали рівны права зо вшыткыма громадянами той державы, жебы сме мали право до свойой спільнотовой памяти, жебы сме мали право єй упамятнити. Мы, потомны, звертаме ся до найвысшых власти римокатолицкого Костела в Польщы, штобы по християньскы дозволил нам в тым місци, в якым молили ся нашы предкы і выражали свою волю самостановліня за свій нарід, поставити нам упамятніня той подіі. Мы, потомны, з великом пошаном, подяком тішыме ся, же сут медже тіж нами люде, якы не належат до нашой лемківской спільноты памяти, але пришли, так як іх предкы з нашыма предками, якы жыли разом на тій земли, жебы ся солідаризувати з нами, в нашым праві до памяти. Дякуєме тым, што сут з нами» – повіла проф. Дуць-Файфер.

О. Вжесіньскій оповіл о істориі фльориньской плебаніі. В 1918 р. мала она веранду, з котрой промовляли делеґаты віче (веранду споминал Петро Трохановскій, якій виділ єй іщы в 1964 р. вчас свойой першой прогулькы по Лемковині з далекой чужыны).

Петро Трохановскій дал слово і од себе, прикликуючы давны родинны переданя. «Гейбы во споминах повім, же деси в тым місци перед 105 роками стояли моі Мама, бо гварили мі, же были на тым великым віче. Деси ту стояли і моі уйко (брат мамин) Владимір Возняк, якы были в охороні уряду Руской Народной Республикы» – бесідувал.

«Слава нашым предкам, слава Василийови Куриллі, котрый был ту парохом, слава вшыткым Качмарчыкам, котры были в чыслі штонайменьше штырьох. Слава інчым, незнаным з  назвиска, але знаным нам 130 делеґатам, котры ся згромадили гев і мали тверду волю і одповідальніст за свій нарід» – кінчыла проф. Дуць-Файфер.

Русиньска нацийональна символика

Дальша част святкувань проходила в просторах ґорлицкой Руской Бурсы. Была поділена на дві части.

Подію одкрыла ведуча Стоваришыня «Руска Бурса» в Ґорлицях Наталия Малецка-Новак. Серед присутных гости витала м.ін. ведучого Рады Міста Ґорлиці, Роберта Рындака. На сам початок вшыткы одспівали русиньскій гымн «Я Русин был, єм і буду». Пак оддала голос Мілянови Янови Пилипови.

Гіст пришол на Лемковину з недалекого Бардийова. Пилип запрезентувал русиньску нацийональну символику – значыт нашу фану, малый і великій герб.

Окрем самой презентациі тых знаків од технічной сторорны (выміры, кольористика), свою доповід дополнил міцным історичным обґрунтуваньом. Зачал такой од ХІХ ст., коли Адольф Добряньскій намагал ся окрислити русиньскы барвы. Пак продолжал до місця, в котрым днес сут Русины, значыт до сучасного гербу і фаны. Бесідувал і о тым, што послідній XVI Світовый Конґрес Русинів принял і великій герб Русинів.

Друга част ґорлицкых святкувань была окрашена выступом пречудовой «мініТерочкы», значыт діточой ґрупы бурсяного ансамблю «Терочка». Діти запрезентували тым разом выключно авторскы пісні. На сам конец одспівали нашу лемківску патріотичну пісню – єден з гымнів – «Горы нашы». Бурсяна част была нажыво трансмітувана на фанпейджы радия ЛЕМ.фм в сіти Facebook.

Лемкы з Любіна были разом. Америка тіж

Як в попредніх роках, о своім нацийональным святі памятали і члены Кружка Стоваришыня Лемків в Любіні.

«Нацийональне свято Лемків – Ден Русинів – то выняткова подія для нашой соспільности. Як загально знатя, головны подіі одбывали ся на рідній Лемковині. Чест і слава за тото. Не забываме і мы святкувати на чужыні. Для Кружка Стоваришыня Лемків в Любіні то постійны празднуваня вписаны в календар подій» – інформувал Йоан Квока, єден з членів любіньского Кружка.

Любіняне зышли ся рівно 5. грудня/децембра, штобы упамятнити 105. річницю фльориньского віче. «Вчас стрічы домінували темы повязаны з минулым, але і з сучасном діяльністю і жытьом Лемків. Очывидно споминали сме подіі безпосередньо повязаны з нашым любіньскым Кружком, але тіж бесідували сме о будучых плянах. Радістну атмосферу святкувань не змогла попсути ани інформация – комунікат Інституту Нацийональной Памяти, якій глубоко заколол нашы серця. Ден Русинів то ден маючый свою історию, вартіст і достоменніст. Вшыткого, што найліпше, отвертости, охоты діяня і радости духа – желаме Лемкам/Русинам» – продолжал Квока в імени любіньскых стоваришаків.

Спільнотова памят є доказом нашой єдности. Серед нашой діаспоры в Америці сут тоты, якы памятают на свій рід і на нашы нацийональны цінности. Краян поздравил еміґрацийный діяч, Андрий Медвід: «Витам і здравлю вшыткых Лемків і не лем, з нагоды 105. річниці основаня нашой Республикы і Дня Русинів Польщы! Треба нам быти разом!» – написал в сіти Facebook, залучаючы заєдно фотоґрафію з лемківском фаном, яку тримают з камаратом.

Севериян КОСОВСКЫЙ, ЛЕМ.фм.

(Публікуєме в оріґіналї – лемківскім варіантї русиньского языка.)