8. 2. 2019: Владїслав СИВЫЙ: Лет на дно світа, Стрїча на кінцю лїта, Нещастна смерть щастя

Лет на дно світа

Віск і піря...
Лїплю крыла
як Дайдалос...
Навод ясный,
бай є знама...
Осуд блазнів
з лабірінтів,
што взлїтають
до незнама...

Тїло слабне...
Жадна поміч,
лечу довго...
Світло кінчіть
в горах дикых,
на дно землї 
недосягне...

„Леть, леть, леть!...
Тыж там крачам...
Схылять ся ку ночі...“
- крічіть слова строгы
ходець з драгы, здолы...
„Землёв іти тяжко,
унавлять ся ногы...“

Тма є близко,
мушу дале,
там де руков
подорожнїй 
показав...

На дно світа,
к маловірным...
Хтось їх там
к ямі
приковав...

Стріча на кінцю лїта

Пруг дыму 
з попілу огниска...
За водов хыжа стара
і сонце старе над лїсом...
Tравa вічна,
ясенїв пару, сливок,
земля камениста,
дві-три яблонї
і орїхів девять – стромів,
з юности моёй ту зістало...
Вшытко інше лыґнув час...
Амінь...
Без мілости пропало...

Давам жывот огню...
Буде вечур...
Час стрічі
з душами близкых,
в царьстві призраків
омамного, давного світа...
Осінь темна надходить...
Повітря схолоднїло, 
сїдам на бережок,
на плечах кожушанка здїта...
Сиджу в клїтці з думок 
цалком сам,
в тінёх червеного сонця...
Колїна сполу, під бородов,
на небі ястрябів пару...
Слухам нїмо нарік 
умераючого лїта...

 

Нещастна смерть щастя

А ці щастя 
кажде рано
скромнї сїдать
тыж на шербель ?!...
- розїмати...

А ці свиням
в новій кучі
треба к жертю 
шматя біле 
облїкати?...

А ці щастя
тактізує,
як мать з собов
нарабляти?...
В чім го тримлють
респонденты
найщастнїшшы,
де го треба
хасновати?...

Марність людська...
Стовкы думок
в блуднім кругу
сполошаных
- як рой мух по
коню старім
насїданых...

Істе є,
же дїра часу
лыґне вшытко...
Щастя з шерблём,
мої думкы
розладжены,
чудны віршы
і пацята
з кучі златой 
розкормлены...

Тексты суть з Літературного конкурзу Марії Мальцовской 2017.