7. 1. 2022: Людмила Шандалова: Памятам, Уж ся лїто поминуло (Стихы)

 Людмила Шандалова

 

Памятам

Памятам порох спід колес воза

звиваючій ся до куделя

памятам драгу камянисту

в полї скручену

през драбинку босы гомбаючі ногы

вітриком цїлованы

памятам, як сонце грїло

а я джмурила очі

памятам уроду зложену на меджі

шорикы окопаны в лiнiйцї

памятам дзуркотливый ярочок

і камінча, што ласкотило ступляї

памятам пахнячій хлїб

помащеный маслом

дзбанок свіжого молока

веселу бісїду і дзвонкый сміх

 

Памятам велё з того дня

найвеце дїтьску безстаростность

ласку і покій

іщі блїдозеленкаву взорку на шатах

моёй мамы

 

Была сонцём того дня

 

 

Уж ся лїто поминуло

Уж ся лїто поминуло,

в зимній росї замлїв жар.

солоденькы, як мед в улёх,

слова вітор роздував.

 

Доджі ступляй замулили,

нияк веце непознатый.

обіцянкы давно змыты

в листях стромів чеператых.

 

Уж ся лїто поминуло,

повінчав ся з сердцем жаль,

іщі ся мі раз приснило...

в зимній росї згынув жар.

 

(Выбране з Літературного конкурзу Марії Мальцовской, рік 2021, 1. місто)