6. 9. 2024: Елена ХОМОВА-ГРІНЁВА: Выходять раннї зорї, Дїтём і внукам, Дзвоньте, дзвоны!, Місячок страчать силу... (Новы стишкы)

Елена ХОМОВА-ГРІНЁВА

Выходять раннї зорї

Місячок по ночі

зблїднув,

выходять раннї зорї,

настало видно по краю,

в душі зо спаня

гріє нас тепло.

Когут першый скоро

кукурікать,

вітать денну красу.

Голубок злетїв

зо стрїхы,

покій і мір

жычіть світу.

З повных плюц

свіжый, чістый

воздух дыхаме,

набажыти ся го

в тихости рана

не знаме,

перед святов іконов

молитвов Всевышнёму

дякуєме

за мілосердя

дожыченого далшого

дня жытя.

 

 

Дїтём і внукам

По ночі

выходать раннї зорї,

треба вставати,

поле переорати,

хоць земля тверда,

зароснута буряном,

заперам ся

до тупого,

арджавого плуга,

виорю борозду,

за собов,

там засію

слова віршів,

няй на памятку

остануть

дїтём і внукaм.

 

Дзвоньте, дзвоны!

Босорканя триме ся

міцно на мотузку.

Дзвоняре, подьте

до роботы.

Розторгнийте

чорны хмары бурок,

запальте небо

факлями раннёй зорї,

няй войде світло любовне

до сердець,

розторгнийте злобов

звязаны мотузкы,

заженьте непокій, кривды

на край світа.

Высоко з турнї

на раты

дзвоньте, дзвоньте,

д з в о н ы!

 

Місячок страчать силу…

Зазрачный кораб

плавать небом,

во тмі го

звіздочкы

провадять.

Кекешнї

сміє ся краль ночі,

за хмары

скриє ясны рогы,

на слїпу бабу

грать ся бітанґ,

по часї

зась ясом

небо освітить.

Як на хотарь

выходять раннї зорї,

зблїдне,

страшыть ся,

нараз счезне,

стратить силу.