6. 8. 2021: Осиф КУДЗЕЙ: Реакція, Тест, Копанець (Стишкы)

Осиф Кудзей

 

Реакція

Майстре слова, Миколаю,

ты уж в писательскім раю.

Я чітам твою книжочку,

котра вышла того рочку.

 

Признам ся, пане Ксеняку,

же мі не є барз на дяку.

То зато, барде народный,

же я дакус старомодный

а прічіну виджу в тім,

же в тых стихах не є рім.

Хоць обсяг поучный фест,

про мене тот штіл, тот текст,

не до коча, а до воза.

То не поезія, то проза.

 

Мылю ся, ці правду мам?

Но, „Одповідж собі сам.‟

 

Тест

На пляцї червеный стан.

„Подь,‟ гварить мі сусїд Яно,

„смоть, ту роблять подад міру

тесты на коронавірус –

подь за мнов, послухай, брате,

дайме ся отестовати,

бо мы з різіковой ґрупы,

не будеме предці ґлупы...‟

 

„Янку,‟ повів єм на тото,

„я тестованый жывотом,

но бы нам вірус ковіду

не завдав в жывотї біду,

подьме, бо тота брыдь немала

уж многым з нас жывот взяла.‟

 

Вірус не застрїлиш пушков,

зато сі маскуй тварь рушком,

бо тот ковід девятнадцять

є меджі нами як зрадця.

 

Копанець

Писателя боягуза

копла єдного дня муза:

„Пробудь ся, уж довго спиш,

берь перо, сїдай а пиш –

смоть, є ту неєдна тема,

котру єсь не начав, не мав...‟

 

А я, тот писатель, вера

встав єм і хопив ся пера,

бо ся мі барз захотїло,

пером выкричати сміло

далше підле людьске дїло.

Но перо мі онїміло.

 

Тот мій нечас уж не мать сідло,

я мам дяку, но сохне жрїдло.

(Выбране з Літературного конкурзу Марії Мальцовской, рік 2020)