6. 12. 2024: Штефан СМОЛЕЙ: Крокы молодого Андрія Березы (Повіданя, 1)

Штефан Смолей

КРОКЬІ МОЛОДОГО АНДРІЯ БЕРЕЗЫ

По Другій світовій войнї,

по штиридцять восьмім

роцї, по фебруарї,

в нашій републіцї

новоты заваджали.

В промыслї зачали

всягды знароднёвати,

по селах зачали

дружства закладати.

До Верьбин панове

все частїше зашли,

i там до старосты

приглашкы принесли.

Люде ся бояли

дружство підписати,

на землях сполочнї

стати ґаздовати.

До Верьбин привезли

менше стадо овець.

В кошарї як бача

быв Геленчин отець.

Старав ся о вшытко,

што требало мати,

жебы мiг з вiвцями

добрї ґаздовати.

Андрійко Березiв

іщі быв школярь, хлопець.

Іщі ходив до школы,

міщанку в Лабірци.

Ёго дїдо хотїв,

жебы з ним пас вівцї.

До Лабірце мусив

лем пішо ходити.

Довгу драгу в лїтї

i в зимі бродити.

Дїдо му догваряв:

„Андрійку,

уж не ходь

з хлопцями

до школы.

На што

тобі буде?

Кедь ты

і на поли

будеш

ся учіти!

Як треба

овечкы

добрї

подоїти.“

Сміяв ся з Андрійка

ёго старый дїдо.

„Бача

з тебе буде!

Як я, ту,

твій дїдо!“

...

(Публікуєме з недавно выданой публікації автора – Радостне навернутя, скороченo)