5. 6. 2020: Елена ХОМОВА-ГРІНЁВА: Люде мої,.. Чом так?, Дар осени, Любо і сердечно (Стишкы)

Елена ХОМОВА-ГРІНЁВА

Люде мої,..

Люде мої, родне село,
як вас оспівати?
Яку співанку ці стишок
мам вам написати? 

Потїшыти сердечко,
словом погласкати,
пожелати доброго здравічка,
міцно каждого обняти...

Чом так?

Болить душа,
стратила надїю,
непокій світа долягать,
тяжить, привалив камінь
жывота, сумлїня,
найти силу, місце
выйти з темна.
Оставлять лем
влапити світло
днешнёго дня.

Дар осени

Стою під стромом,
натягну руку за ябком,
я не в раю,
ты не Адам,
не звав мене гад,
в душі чую
солодкый смак.
Зажену голод,
одторгну, погласкам, окоштую
тот осїнный дар

Любо і сердечно

Любо і сердечно
Озывам ся з двора
бабины молитвы,
нанёвы слова.

Мамины співанкы
несуть ся горами,
дїдовы приповідкы
слухаме вечерами.

Дїти у кумочцї
шмаряють кулёчкы
по твердій землї,
глядають ямочкы.

Фрїшно они втечуть,
як закличе мама,
беруть до рук креплї
напечены зрана.

Ой, яка то вольность
під грушками на дворї
відїти вєдно старых, малых
в купі сідїти при собі.

(Выбране з Літературного конкурзу Марії Мальцовской, рік 2019.)