5. 11. 2021: Знамый ортопед, 90-рочный русиньскый юбілант – доц. МУДр. Михал ШТЕНЁ, к. н.

Як доктор і научный робітник походив скоро цїлый світ. Николи ся за свій материньскый русиньскый язык не ганьбив і николи ся ним не таїв, з Русинами сміло бісїдує лем по русиньскы, можуть быти довкола люде іншых народностей. Хоць зматуровав на російскім языку і азбука є му доднесь близка, але думать собі, же є начасї, абы русиньскый язык перешов на латиніку – в інтересї утриманя молодых Русинів. Твердить то МУДр. Михал ШТЕНЁ, бывшый председа Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска, котрый 5. новембра 2021 славить свої 90. народенины. В актівній роботї доктора і културно-освітного дїятеля быв аж до своїх 85 років, коли пішов на заслуженый одпочінок.

 

• Народили сьте ся в Кленовій недалеко Снины. В рольницькій родинї, де сьте выростали і не было ани подуманя, жебы сьте одышли з ґаздівства. Споминате собі, што на Вас в молодости вплинуло, же сьте в пізнїше одышли за граніцї свого реґіону?

–  Барз добрї собі памятам на школу в Кленовій, кідь к нам пришли учіти молоды учітелї, абсолвенты учітельской семінарії в Ужгородї. З погляду народности то были барз проґресівны і талентованы люде. Так єм такой од зачатку природно прияв азбуку. І кідь тогды была война і цїле село была часто свідком даякого нещастя, споминам собі, як ся о нас тоты учітелї старали наперек навколишнїм подїям і зорґанізовали про нас, наприклад, екскурзію до Ужгороду.

• Што было прічінов, же сьте пізнїше не зістали в Кленовій, але продовжовали сьте в учіню дале?

– Такой як ся скінчіла война, пришли новы можности. Рокы войны запрічінили, же єм скоро выріс з дїтьскых представ. Як ся обявила можность іти до вісемрічной ґімназії в Гуменнім, пішов єм там.

• Што вас мотівовало стати ся доктором?

– О педаґоґічній ронотї єм знав, же не є про мене. Довго єм думав о правницькій професії, але кідь єм ся дізнав, як по войнї за єден рік штудій зробили зо штудентів готовых правників, такой єм одверьг тоту думку. В тім часї была можность учіти російскый язык у приправных курзах робітників гуменьского шпыталю. Поступно єм ся ту сприятелив із єдным доктором, потім із другым, і наконець зо вшыткыма робітниками шпыталю. Вшыткы тоты контакты припомогли тому, жебы єм встановив, же тота професія бы могла быти моёв путёв, і так єм ся приголосив на вступны екзамены на лїкарьску факулту в Братїславі.

• Коли сьте собі усвідомили, же належыте к народности, котра собі выжадує даяке внуторне рїшіня – ці ся будете голосити к Русинам або к Українцям?

– Почас штудій у російскій ґімназії нам завели україньскый язык. Мене то застигло послїднїй єден ці два рокы штудій. Не можу повісти, жебы сьме были проти нёго, но проблем быв у тім, же сьме ся з нёго дотогды ніч не учіли. Кідь мате вісем років штудій в російскім языку і сьте выхованы на російскій літературї, та кідь вам міджі російскых писателїв де-там проникнув даякый україньскый, не было то дашто неприродне. Але мушу повісти, же главно директор ґімназії Штефан Бунґаніч мав велику заслугу на тім, же російска ґімназія зістала російсков і же там не зачав доміновати україньскый елемент.
• Што в тых часах зближовало Русинів, котры были за граніцями свого краю – робили ся, наприклад, забавы як днесь?

– Не были сьме орґанізованы, але были снагы, же заложыме даякый кружок, ініціатіву, але зістало то лем на спонтанности. Не чули сьме таку потребу. Але што нас, може, найвеце зближовало, то были одходы домів на кажды свята. Нашы свята были посунуты, но каждый з нас зарядив собі свої повинности так, абы міг одыйти на них домів. Влакы на выход републікы были тотално набиты. Єдно є ясне – од зачатку, од моменту, як сьме насїли до влаку, там уж не было чути ниякой іншой речі, як русиньской. Бісїдовало ся лем по нашому.
• В 90-ых роках минулого стороча ся сітуація про Русинів змінила. Вашов „паркетов“ ся стало Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска, де сьте од ёго заложіня в роцї 1995 ёго председом. Што вас к тому притягло?

– Мене то не могло од зачатку не притягнути. Николи єм не говорив, жебы нашы люде были дашто інше як Русины.
• Якый Ваш погляд на азбуку в споїню з писаным русиньскым языком і можным переходом на латиньску абецеду?

– Менї азбука є близка, але дійшов єм к погляду, же і наперек тому, же є близка моїй ґенерації, не быв бы ниякый проблем, жебы ся з нёй перешло на латиніку. Навыше, Русины бы не были першым такым народом. Также знав бы єм собі таку зміну представити.
• Што подля Вас найвеце хыбує в русиньскім русї?

– Єднозначно найвеце хыбує русиньске школство. Молоды переходять на словеньскый язык. Потім ся ани не чудуйме такій сітуації, яку єм відїв на граніцях, лем што нашы Русины перекрочать граніцю з Українов на Словеньско, так автоматічно – тым, же суть на Словеньску – зачінають говорити по словеньскы. Не усвідомлюють собі, же ту є їх край, де можуть і мають слободно говорити по русиньскы. Але не треба забывати, же много в непроспіх Русинів зробила церьков своёв словакізаціов.

• На русиньскых акціях сьте часто в кругу молодых Русинів. Як видите будучность, докаже ся русинство утримати?

– Є позітівне, же многы, котры ся запоюють до нашого дїятельства, чують своє русиньске корїня, є то з них відїти. Жаль, переважна часть молодых уж говорить по словеньскы. Тїшыть ня, же ся ту про них отваряють можности, як была недавна русиньска забава в Братїславі. Кідь собі возьмеме, же за тыждень ся продало 430 тікетів, так даяке одношіня к русинству в них мусить быти! Приходить їх тілько, же ся там глядають новы стілцї, бо інтерес є великый. Є то фантастічне. Притім іде в перевазї о высокошколаків. Многы молоды Русины, котры приходять до Братїславы штудовати, суть несподїваны, якы традіції ся ту утримують.

***

Доц. МУДр. Михал Штенё, к. н.

Народив ся в роцї 1931 в Кленовій, окрес Снина. Скінчів російску ґімназію в Гуменнім, абсолвовав штудії на Лїкарьскій факултї Універзіты Коменьского в Братїславі. Быв на штудійных перебыванях в Анґлії, бывшій Югославії і Совєтьскім союзї, Нїмецьку, Шведьску, Швейцарії, США ці в Австрії. В роках 1972 – 1986 быв прімаром І. ортопедічной клінікы в Братїславі, в роцї 1986 быв при заложіню ІІ. ортопедічной клінікы Лїкарьской факулты УК в Братїславі-Ружінові, котру вів як прімар аж до пензії. Але і в пензійнім віцї дале неперестанно робить як ортопед у Факултнім шпыталю Милосердны братя у Братїславі. Мать за собов богате научно-бадательске дїятельство, почас докторьской карьєры довгы рокы дїяв як народный делеґат у веджіню Европской федерації ортопедічных і травматолоґічных сполочностей, быв частым участником конґресів Світовой ортопедічной і травматолоґічной сполочности по цїлім світї.

(Здрой: архів www.rusyn.sk , переклад зо словацького до русиньского языка і управа тексту: А. З.)

* * *

К многым ґратулантам к 90-ым народенинам Михала Штеня ся припоюють і членове редакції Русина і Народных новинок, а наісто і множество людей, котрым як доктор і чоловік поміг, а не могли му особно заґратуловати. Міджі нима є і много Русинів, ку котрым мать щіре одношіня. Все кідь єм му, наприклад, зателефоновав, же тот або тота хоче за ним прийти з выходу до Братїславы, бо мать великы здравотны проблемы, николи мі до телефону не повів, же нїт, же мать много роботы, наспак, все такой охотно одповів: „Няй прийде тогды або тогды.“ Также і за тых Русинів доволю собі пожелати Михалови іщі много років у здоровю і актівній роботї, як то є дотеперь. На многая і благая лїта!

Татяна РУНДЕСОВА, Братїслава