5. 11. 2021: Гелена ҐІЦОВА-МІЦОВЧІНОВА (Стихы)

Гелена Ґіцова-Міцовчінова

В краю під горами
єм ся народила,
де одпрадавна жыє
і моя родина.

Під няньком Бескідом
жыти-м ся учіла,
з матірёв Камянов
серденько-м лїчіла.

А із своїм ку-ку
зозуля будила,
з русиньскых співанок
віночкы увила.

Де од віку села
в зеленім віночку
а чіста як слыза
вода у ярочку.

Де цїла долина
краснї малёвана,
де на мене дыхать
Ділець і Камяна.

Там де ґроф Добряньскый
спочівать на гірцї,
там де князь Лаборець
прицвалав на Сірцї.

Де пташата краснї
щебочуть у гаю,
я співанкы співам
в моїм роднім краю.

Там де час на церькви
одбивать година,
де жыла, жыє і буде жыти
русиньска родина.

Мушу родне слово
у сердцї стражыти,
бо я хочу до сконаня
з Русинами жыти.

      ****
Родины русиньской
валал під горами,
все до вас приходжу
з божыма дарами.

Із родного слова
несу приповідкы,
а до стишка вкладам
з лукы шумны квіткы.

Не хочу з родины
ку чуджім втечі.
Отче наш і Богородицё,
молитва є і моїх 
пра-пра-прародічів.

Під Ділцём з кычками
хыжа не про пана,
про нашу родину,
про нянька ІВАНА.

Сусїда на бесїду
на облак задуркать,
про гостїв отворена
до двору капурка.

В сінёх на повалу
дотеперь драбина,
в сердцї розспівана
пісня материна.

Хоць уж на шпаргетї
не пече банича,
талізман про мене
чепець і оплїчя.

За калапом з ягодами
не іде нянько з горы,
на вішальнїцї в сыпанцї
памятка,
там ёго бочкоры.

А хоць мене мама
прясти научіла,
щезла коноплянка,
высохли мочіла.

Про нашу родину
охаблю лем книжкы,
до котрых написаны
приповідкы
а про Русинів стишкы. 

(З приправлёваной книжкы авторкы – Поклад русиньской матери.)