4. 6. 2020: Пару позначок ку лїчіню травмы

Перед сто роками быв підписаный Тріаноньскый договор. Тот, окрем іншого, знова потвердив і граніцї Чехословакії, включно найвыходнїшой провінції – Підкарпатьской Руси. Мадярьскый народ, тот в граніцях Мадярьска, але і Мадяре в далшых державах, котры ся в них нашли вдяка Тріанону, то доднесь беруть як свою велику прогру і потупу. Включно тых на Словакії.

Нич на тім у великого чісла Мадярів на Словакії не мінить ани факт, же в меджівойновій Чехословакії, хоць ся нашли в новій позіції, позіції народностной меншыны, барз скоро мусили зрозуміти, же жыють на тім лїпшім боцїїграніці. Тадь што до демокрації, Чехословакія была островом демокрації, і на тот час права меншын, а обчанів обще, были на высокій уровню. Нич на тім не мінить ани факт, же днесь є што до ставу демокрації на тім Словакія так само лїпше і в окдрытім Шенґеньскім просторї є вже абсолутно єдно, на котрім боцї граніцї чоловік жыє.

Припомянутя собі сторочніцї великой травмы укріплять і далша фрустрація словацькых Мадярів. Тота выходить з того, же першый раз по 30-ёх роках од зміны режіму, не мають своє політічне заступлїня в словацькым парламентї. Значіть, мають, бо посланцї мадярьского походжіня там сидять і днесь. Лемже то не суть „їх посланцї“, бо їх посланцї бы то были лем втогды, кебы там сідїла мадярьска партія.

Є то сітуація, котру мадярьска меншына не зажыла довгый час. Іншы меншыны то не зажыли ниґда, кедь ся бавиме о тім, же бы Ромове, Русины ці далшы народности мали даколи свою партію в парламентї. Но важность сітуації, котру собі запричінили мадярьскы політіцї самы тым, же ся не доїднали на сполочнім кандідачнім списку, чують і словацькы політіцї, котры не можуть іґноровати найвекшу народностну меншыну, котрой політіцї докінця стояли при найважнішых моментах на словацькій пути за демокраціёв, і все стояли на тім добрїм боцї.

І так, наприклад, председа словацькой влады зробив історічный крок, кедь з нагоды сторочніцї Тріанону, што є іншак і найвекше мадярьске державне свято – День народной сполуналежности Мадярів, закликав на Братїславскый град сто вызначных представителїв мадярьской народностной меншыны на Словакії. І підкреслив, же минулость сьме не писали, але будучность є в нашых руках.

Партія мадярьской комуніты публіковала на своїм сайтї Меморандум мадярьской комуніты, котрый передали при стрїчі на Братїславскім градї премєрови. В нїм, наприклад, жадають і то, жебы мадярьска комуніта была в Преамбулї Конштітуції Словацькой републікы признана за державотворну.

Тото собі выжадує лем пару позначок. Тов першов є, же омного основнїшым днесь в одношіню ку граніцям держав є рїшіня союзників по Другій світовій войнї, не рїшіня Тріанону. То по Другій світовій войнї были знова потверджены граніцї Мадярьска, Чехословакія уж таке щастя не мала і пришла о Підкарпатьску Русь.

Тов другов позначков є, же покля бы Мадяре мали быти державотворным народом, яке бы пак мало быти місце Русинів, котры ся в граніцях Чехословакії не нашли недобровольно, як то было в їх припадї, але приєднаня своїх теріторій зробили властным політічным актом, котрый быв на мірній конференції схваленый?

По третє, покля хоче влада лїчіти народностны травмы, пак бы то не мало быти заміряне лем на єдну меншыну. З боку Русинів є єднако природным, як про Мадярів, споминати на про них несправедливый Тріанон, споминати на русиньскый Мнїхов – анекцію Підкарпатьской Руси Совєтьскым союзом, і тым страту той прівілеґії, же в меджівойновім часї была їх отцюзнина, значіть часть нёй, окремым субєктом меджінародного права. Субєктом, котрый мав мати автономію, субєктом, в котрім мали о своїх справах вырїшовати Русины, но нажаль, по Другій світовій войнї ся з того стала лем область.

Фотбаловым жарґоном бы сьме могли повісти, же сьме з Premier League пропали до сільской ліґы. А то уж не мусиме припоминати, што слїдовало в комуністічных державах – абсолутна денаціоналізація Русинів, їх неіснованя, їх українізація. Дістанеме запрошіня на Братїславскый град?

Значіть, покля хоче влада лїчіти травму, пак бы то мала робити і односно далшых меншын, нелем єдной. Но лїчіня травмы бы не мало быти лем о позванях на Братїславскый град.

Лїчіня травмы бы мало быти о добрїм меншыновім законїі, котрый бы, наприклад, по прикладї іншых держав міг раховати і з меншыновыма самосправами, о добрім практікованю меншыновых прав, а не треба ся бранити ани змінї споминаной Преамбулы. Но веце як о тім, хто ту є або не є державотворным, бы ся мало тискати на то, жебы сьме были вшыткы собі рівны. Зато бы абсолутно старчіло, кебы ся, окрем словацького народа, дістали до Преамбулы і членове народностных меншын до іншой позіції к суть теперь.

Минулость змінити не можеме, но покля має влада досправдовый інтерес рїшыти народностный вопрос, пак можеме довєдна творити будучность. Но не лем про єдну меншыну, а не лем при сторочніцї Тріанону.

Петро МЕДВІДЬ,ЛЕМ.фм, статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm, жрідло фотоґрафії: Maďari.sk