4. 2. 2016: Вышла перша Ґраматіка русиньского языка по роцї 1989

Предкладана научна моноґрафія Ґраматіка русиньского языка має за цїль представити опис сучасного русиньского літературного языка кінця ХХ. і зачатку ХХІ. стороча.

Таку потребу і задачу выкликав головно факт, же русиньскый літературный язык на Словакії быв кодіфікованый уж (або іщі лем?!) перед двадцятёма роками і нормы ёго языковых ровин были творены і описованы в окремых публікаціях поступно і по частях.

 

Жебы міг чітатель дістати цїлкову представу о функціонованю языковой сістемы сучасного русиньского літературного языка, жадало ся выбрати з дотеперїшнїх описів основне ядро, зактуалізовати го і представити наново в єдній публікації. Не суть і не могли то быти пожадавкы кладжены на ґраматікы академічного характеру, як є: абсенція гіпотетічных

рїшінь, несперечность рекомендацій, операючіх ся на класічны взоры літературной речі, прісна і вычерпна кодіфікація норм і т. д. Тото вшытко про нас зістає ідеалом, ід котрому колись пізнїше віриме же нашы языкознателї ся хоць лем дакус приближать.

 

Наша публікація кладе перед собов іншый цїль. Она передушыткым одражать гляданя моделів опису проблематікы окремых языковых ровин, хоць не вшыткых, бо ту хыбить ґрафіка, орфоґрафія і штілістіка, зато не може служыти як комплексный приручник сучасного языка.

Єй цїль не є лем в тім, жебы дати вычерпный попис в сучасности фунґуючіх правил в окремых ровинах, але і в тім, жебы указати языковы явы в сістемі, дослїдно сепаруючі аспекты формы і єй функції. Авторы ся намагали розгранічіти різны ступнї языковой абстракції, то значіть роспознавати языковы явы з аспекту основы їх абстрактных схем і їм приналежачіх реґуларных языковых реалізацій при їх хоснованю, памятаючі на факт, же в самім описї функціоналный аспект є підрядженый формалному аспекту.

 

При описї языковых явів авторы глядали подля можности єднозначны характерістікы.

Основов опису є теза, же в языку фунґує формалный апарат, формална будова і єй значущій (сіґніфікантный) бік. В самім описї было треба дотримовати справне взаємне одношіня тых двох аспектів дослїджованя языковых явів: формалной орґанізації языковых єдиніць і їх внутрїшнёго обсягу. З того выплывать, же як на ґраматічны катеґорії, так і на остатнї языковы выводы мусило ся позерати як на складну єдность формы і ґраматічной (шыршеязыковой) семантікы (обсягу). Нашов задачов было штонайглубше порозуміня і описаня той єдности і установлїня єй споїня з іншыма явами будовы языка.

 

Задача характерістікы сучасной языковой сістемы і взаємного впливу різных єй составных частей собі выжадовала сінхронный прінціп опису. Лемже авторы і при дотримованю сінхронного опису мусили взяти до увагы і далшу тезу, же вшытка сінхронія в языку

екзістує лем як условно ограніченый момент розвитку языка, і зато ся треба на ню позерати як на сінхронію дінамічну. То значіть, же при описї сучасного языка треба брати до увагы тыж продуктівность і непродуктівность языковых моделів і явы колысаня і варіатівности в споїню з розумінём языковой нормы як таке конціпованя правил, катеґорій і форм, котры мож легко репродуковати (ці реконштруовати) в колектівній практіцї носителїв літературного языка в істых условіях функціонално-штіловых огранічінь або мімо будьякых огранічінь.

 

Публікація є написана на основі кодіфікованых норм правопису. Явы говоровы, діалектны і застарїлы нашли ту часточный одраз лем при вказованю на їх непродуктівность (запертость), главно в роздїлах словотворїня, акцентолоґії, алтернації і формотворїня.

Такы явы ся уводили лем тогды, кідь ся в них одражають навязаня і одношіня к сістемі языка.

В предкладаній публікації переважать опис писемной формы языка, але уведжінём капітолы о основных прінціпах орфоепії ся дістаєме і к жывому звучаню языка, што треба розуміти як цїнный вклад. Лемже прінціп опису писемного языка як і устной речі на єднакій уровни не міг быти дослїдно дотриманый, а то зато, бо устну (звукову) подобу языка іщі лем чекать робота над єй знормованём. Єй выужытя по знормованю бы ся дало апліковати у вшыткых языковах ровинах.

 

Наша публікація пробує дати одповідї на актуалны вопросы русиньского языка в корешпонденції з нашыма способностями і дотеперїшнїма знанями з даной сферы лінґвістікы. Авторы ся не все притримують тематікы школьскых основ, бо дакотры з уведженых тем там хыбують, або кідь там і суть, то авторы їх актуалізовали (фонетіка і фонолоґія), доповнили (деріватолоґія) і росшырили (лексіколоґія). З того выходить, же в даній публікації находиме і гляданя дакотрых новых рїшінь ці експеріментів. Одповідї на такы проблемы ся глядають в духу старшых традіцій із замірянём на їх розвиток. То значіть, же авторы на рїшаня новонастоленых проблемів не вывжывають методы ґенератівной ґраматікы, а цалком зрїдка хоснують прінціпы штруктурной лінґвістікы (счасти в сінтаксісї) і семантічного прінціпу опису явів (тыж в сінтаксісї). І тоты два послїднї выужыты лем зато, жебы лїпше  помогли встановити реално єствуючі одношіня міджі языковыма явами, встановленыма на формалній і функціоналній ровинах.

 

На сучасній етапі розвитку наукы о языку не може быти реалізованый опис языковой сістемы нашого языка, котрый бы ся дав назвати єдиным правилным. Выходячі з той конштатації, авторы ся односять к своїм высновкам не як неспорным, єдино правдивым і конечным, але лем як к можным і з їх погляду розумным.

 

Прията в публікації термінолоґія не є єднотна і дефінітівна. Она ся буде наісто міняти од єдного выданя к другому, бо до дефінітівности і єднотности єй чекать іщі довга путь.

 

Публікація ся складать із пятёх частей, кажда з котрых є роздїлена на капітолы і субкапітолы.

Авторами окремых частей суть:

І. Фонетіка і фонолоґія – ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД.

ІІ. Морфолоґія – доц. ПгДр. Василь Ябур, к. ф. н.

ІІІ. Лексіколоґія – доц. ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД.

ІV. Деріватолоґія – доц. ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД.

V. Сінтаксіс – доц. ПгДр. Василь Ябур, к. ф. н.

Василь ЯБУР, Кошіцї