30. 10. 1941: 80 років од народжіня науковця АЛЕКСАНДРА ДУЛІЧЕНКА

Александер Дуліченко (Александр Дмитриевич Дуличенко) нар. 30. 10. 1941 на станції Новоалексєєвская, Краснодарскый край (СССР), теперь на теріторії Росії. Він філолоґ-славіста, професор-языкознатель.

А. Дуліченко скінчів Туркменьску універзітуз в Ашхабатї, Туркменія (1966), обгаїв дізертацію на Інштітутї славянознательства і балканістікы у Москві (кандідат наук, 1974) і на Інштітутї языкознательства Білоруськой академіії наук у Мінску (докторт філолоґічных наук, 1981). Быв учітелём у Самаркадьскій універзітї в Узбекістанї (1968 – 1970), од 1976 зачав учітелёвати на Тартускій універзітї в Естонії (професор, 1982).

Як шпеціаліста з общого і славяньского языкознательства А. Дуліченко опубліковав порівнательне бадательство, подля ёго слов, славяньскых літературных мікроязыків (1981), меджі якыма были ним описаны язык войводиньскых Русинів і карпаторусиньскый язык у США. Од 1972 р. опубліковав многы баданя з проблематікы войводиньскых Русинів, много з якых были перевыданы у двох томах ёго робот „Jugoslavo-Ruthenica“ (1995, 2007). У публікаціях і лекціях на універзітї А. Дуліченко пропаґує меджі научнов публіков факт єствованя войводиньскых Русинів. Бадатель є тыж автором антолоґії текстів із вшыткых реґіоных, заселеных Русинами, што ілуструє розвиток карпаторусиньскогіо літерартурного языка од 15. ст дотеперь.

Література: Р.Э. Романчик, Александр Дмириевич Дуличенко: библиография

(Тарту, 2006); Васил Мудри, „Руска бешеда одгуковала и на Московским университету‟ Шветлосц, XXVI, 5 (Нови Сад, 1988), с. 551-564.

Проф. Др. МАҐОЧІЙ. Здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 202, переклад з україньского языка до русиньского: А. З.