3. 11. 2023: Елена ХОМОВА-ГРІНЁВА: Не горить, Выпю до дна..., Любов..., Спутаны рукы, Дякую тобі... (Стихы)

Елена Хомова-Грінёва

Не горить

Любов не горить –

тлїє,

швабликом

треба запалити

горячій огень,

няй сердця зогріє.

Солодкы ґамбочкы,

посыпаны цукрём,

мілой цїловати,

любезны слова

до уха шептати,

кроком любови

перейти полём

по давнїй

заростнутій стежцї,

з вдяков навсе

пережыти в добрім

с п о м и н а т и .

 

Выпю до дна...

Гіркость жытя

выпю до дна,

не охаблю в погарї

капку вина.

Припиє на здравя

з давнїм фраїром,

розтанцёваным

в моїх снах.

Вночі почерькам

з любовлёв

молодыг лїт,

блїдый місяць

світлом гладить

по моёму

лївому лицю

споминкы в тмі.

 

Любов...

Любов – тиха вода,

шум бурькы,

нова лодька на

розбуренім морю,

не погнуты в приставі

під ясным небом

напнуты плахты.

Любов – то насїня і полова,

зароснуты стежкы

высокым буряном.

Запущене корїня,

не спутам вітром

по земли розсїяны

зо жменї сімячка,

зяри зыйдена урода

по полях в краёх.

Любов – то жалї і краса,

Глубоко в седцю скрыта,

з розлукы розкотуляны

стрїберны слызы

по творї,

зо зрад змачана,

захворїта

невинна душа

і до умору высылены

невладны рукы.

Любов – радость,

одрїканя, покора,

в теплї недоспаной ночі,

з головов схыленов

на плечі нераз

забыта на болї колячі.

 

 

Спутаны рукы

Сонечко няй не западе

над нашым гнївом,

в дар єден другому

любовлёв звязаны

горячі сердця,

вєдно спутаны

слюбом вашы рукы.

 

Дякую тобі...

Дякую тобі

за світло любови,

за поцїлункы,

обнятя,

за щастливы сны,

за іскру нїжности

в твоїх очах,

за потїху душы

і сердця,

за тихы крокы

в незнамый світ,

за охрану

на драгах,

за повны пригорщі

шумных слов подякы,

котры каждый з над

прагне нераз

чуты в жывотї

шумных слов подякы,

котрый каждый з нас

прагне нераз

чути в жывотї...

 

(З приправлёваной книжкы авторкы – Любов сердця.)