3. 10. 2021: Чеська традіція

Традіція чеськых презідентів – прийти і ніч не порї шыти, мала двараз тот самый ефект.

В тых днях припомянули сьме собі сто років од часу, што презідент Чехословакії Томаш Ґарік Масарік навщівив Ужгород. Была то ёго єдина навщіва Підкарпатьской Руси за цїлый час ёго презідентованя.

Тот рік в марцї вышла і інша рочніця єдной такой презідентьской навщівы. Была то навщіва презідента Чехословакії Вацлава Гавла в Братїславі у 1991-ім роцї. І кедь меджі тыма двома діями перешло 70 років і много ся змінило, паралел є меджі нима веце.

Навщіва Гавла в Братїславі скінчіла неславно. В тім часї ся вже мобілізовали словацькы націоналісты, котры кликали по суверенітї. Інша часть Словаків кликала холем по конфедерації. Націоналісты, окрем того, же кричали різны слоґаны проти Гавла, заатаковали ёго супровод, авто Міністерства културы было майже здемоловане, а нашли ся і такы, котры плюли на чехословацькы флаґы.

Як ся так могла змінити сітуація ани не два рокы по падї комуністічго режіму? Гавел пришов до Братїславы пізно.

Фактом є, же новый пражскый естаблішмент по 1989-ім роцї доста довго не мав інтерес о словацькы дїла, лем о чехословацькы, значіть чеськы. Навеце, а то было іщі траґічніше, Гавел пришов, вказав ся, але реално не дав жадны рїшіня сітуації. Чеська еліта не хотїла чути ани о „мірнїшій“ конфедерації. І то была вода на млин тым, котрым ся наконець подарило розбити републіку. Бо вдяка тому зачали міцніти.

Кедь презідент Масарік, першый і остатнїй раз,  ішов на выходну Словакію і Підкарпатя, так  ішов там доста пізно. Републіка была выголошена в роцї 1918, Підкарпатя меджінароднї узнане было в складї републікы в роцї 1919, але презідент іде посмотрити тоту часть державы аж в другій половинї 1921-го року. А так само іде, бо уж чує як і Гавел, же треба „консолідовати“. Лемже єднако як Гавел, окрем того, же ся вказав, не вырїшыв ніч.

Припомяньме собі, же ішло вже о період, коли ґубернатор Жатковіч быв по абдікації і вернув ся до Америкы. Абдіковав про несповнену автономію, як і з причіны того, же реално як ґубернатор не тримав власти у своїх руках. Але нелем він, но і далшы політічны представителї Русинів кликали по обіцяній автономії, котра была записана як в меджінародных мірных документах, так в конштітуції. Молода Чехословакія мала вдяка тому важну конштітучну крізу. Но Масарік, окрем своёй навщівы, не зробив ніч, жебы рїшыти неспокійность Русинів.

Наопак, по абдікації Жатковіча довгый час жаден ґубернатор призначеный не быв і Підкарпатя рядив чеськый урядник. I вдяка тому зачали місцнїти різны політічны напрямы, котры были вшытко, лем не прочехословацькы. А і вдяка тому, вдяка внутрішнїм спорам, котры были до великой міры запричінены праґоцентралізмом, поступно ослаблёвала ся сила републікы, котру мала в роцї 1918, кедь єй вітали як штось, што ослободить спід ярма. Намісто того, жебы то презідент Масарік, але пак і Бенеш рїшыв, думали, же старчіть прийти на Підкарпатя і вказати ся. Не старчіло.

Гей, републіка наконець скінчіла про іншы причіны як в році 1992, лемже „підпис“ презідентів чеського походжіня на тій історії відїти. При смотрїню на паралелы собі можеме сконштатовати, же то така чеська традіція. І же історія могла вызерати іншак, кебы ся презіденты в рїшучіх хвілях справовали іншак.

Петро МЕДВІДЬ, ЛЕМ.фм. статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Ґрафічна і языкова управа: ред. АРК в СР.