3. 1. 2022: Значіня і вклад ВАСИЛЯ СОЧКЫ-БОРЖАВИНА, якого славиме 100 років од народжіня

Послїднїй раз на Словакії сьме собі припомянули жывот і дїятельство Василя Сочкы-Боржавина у просторах Словацького народного музея – Музея русиньской културы у Пряшові. Тота інштітуція і Русиньске културно-освітнє общество Александра Духновіча в Пряшові зорґанізовали  одборный семінар під назвов Значіня і вклад Василя Сочкы-Боржавина (1922 – 2010), історіка літературы, педаґоґа, поета, есеісты, публіцісты і културного дїятеля Русинів 20-го столїтя. Семінар ся одбыв 21-го мая 2016 у Музею русиньской културы в Пряшові.

Із рефератами о цїложывотній творчости Василя Сочкы-Боржавина выступила на семінарі Ольґа Ґлосікова, втогдышня директорка Музея русиньской културы, Гавриїл Бескид, втогдышнїй председа Русиньского културно-освітнёго общества Александра Духновіча, Тібор Міклош Поповіч, русиньскый дїятель з Будапешту і Юрко Харитун, русиньскый поет і втогдышнїй председа Сполку Русинів Спіша.

Василь Сочка, псевдонім Боржавин, народив ся 3-го януара 1922-го року в Берегові на Підкарпатю, у втогдышнїй Чехословакії. По закінчіню руськой ґімназії в Хустї у 1940-ім роцї зачав штудовати почас войны на Будапештьскій універзітї, но закінчів аж Ужгородьску універзіту в 1950-ім роцї. Робив у редакчній колеґії ґазеты Закарпатська правда, быв бібліоґрафом Закарпатьской областной універзалной науковой бібліотекы, быв і ведучім оддїлїня Закарпатьского інштітуту здоконалёваня учітелїв.

Писати зачав іщі на ґімназії, першу поетічну збірку, писану по російскы, выдав у 1940-ім роцї під назвов „Горы и доля‟. У часї по падї комунізму Сочка зограв єдну із найважнїшых ролей у русиньскім русї Підкарпатя. Быв співзаснователём і председом Обчества карпатьскых Русинів, быв членом Світовой рады Русинів Світового конґресу Русинів, брав участь на многых конференціях. Публіковав серію біоґрафій під назвов „Будителі карпатськых русинов‟, зібрку русиньской поезії „В подпескидных долинах‟ і збірку нарисів і приговорів присвяченых русиньскій літературї під назвов „Зазвонили в селѣ на вичурню‟. Умер у 2010-ім роцї.

П. M., архів, управене