29. 11.2024: Мілан ҐАЙ: Вакації і першы днї у роботї (Повідасня)

Мілан Ґай

 Вакації і першы днї у роботї 

Так бы сьме могли назвати далшы жывотны пригоды нашых камаратів.

На першого юла припав вівторок, їх офіціялный датум наступу до першой роботы у своїм жывотї. Не знали, як їх там приймуть, яке то буде в реалности.

Іван, Янко, Мілан і Штефан зачінали першы скушености з роботы зберати у Пряшові.

Зато вырїшыли, же першый день подля них не буде аж такый важный, та до Пряшова підуть влаком, што із Лабірця выходить по четвертій годинї. У Пряшові бы мали быти коло пів восьмой рано. Першый проблем, якый ся дознали, же до роботы буде треба наступити завтра скоро зрана, на шесту годину.

То быв про них дость великый проблем, бо на шесту годину рано не мали ниякый  потребный влак з Лабірця. Властно влак бы ай быв, але рано перед третёв годинов.

Узняйте самы, яке бы то было дохаджаня про Івана. Вечур прийдете коло пів восьмой домів а по другій годинї рано ставайте а помалы два кілометры піше ку заставцї сам як палець. Про тых што бывали на селах близко штрекы як Мілан із Чабин, Янко з Радванї, або Штефан із Снины бы то не быв аж такый проблем. Зато їм требало даґде зогнати укваретелёваня – „пріват“, бо доходжати домів ку Лабірцю бы то не было можне.

Першый день собі вшыткы выфасовали монтеркы, боканчі і верцайк*, якый їм требало ку роботї. Были їм придїлены скриньки у шатнї, де ся будуть переблїкати. Єден по другім пішли ай на кадрове оддїліня попідписовати робочі змлувы і остатнє што требало. Были задїлены каждый до іншакой партії, де їм быв представленый майстер.

Робота кончіла о четырнацятій годинї і тридцятій минутї пообідї, а дома будуть аж вечур коло пів восьмой. Также каждый день бы їм хыбовало по годинї а пів, котры требало надробити.

Першорядна задача была няйти собі пріваты, де бы ся могли уквартелёвати. Вырїшыли, же днеська підуть домів, жебы повіли родічам што а як, а завтра підуть даґде поглядати уквартелёваня. Так ай зробили. На другый день у роботї стрїтили знамых старшых  камаратїв, што кончіли перед даякыма роками і были уж і по воєньскій службі. Зато пообідї пілши сполочнї поглядати даяке уквартелёваня. 

Саме перше пішли до інзертной канцеларнї, де бы могли быти ай даякы понукы. Мали щастя, бо были вакації, так же то вырїшыли а од понедїлька уж могли бывыти. Місячно требало платити по сто корун, што на тодішнї часы не было мало.

__________________________________________________

• верцайк – настрої на роботу: ключі, шрубовакы, кліщі і т.д.

 

Тот день уж ани не пішли домів. Дакотры собі выбавили переспати у роботї, на подниковій ноцлягарнї а дакотры переспали на „чорно” у камаратїв на пріватї.

Іван, Янко, Мілан і Штафан собі нашли пріват і бывали вшыткы вєдно в єднїй ізбі а в другій ізбі Янко з Воліцїі, Андрій з Букова. Довєдна їх ту было укваетелёвано шість хлопцїв у двох північных ізбах.

Так як уж oддавна было заужываным звыком по заводах, ,,новачікови‟ треба было принести (заплатити) приступне. Старшы наісто добрї знають, што то є. Треба было купити фляшку палїнкы – приступне, жебы новоприятый член „запав” до колектіву.

Ани їх то не обышло. По роботї посїдали в шатнї і зачала ослава. Каждый тыж дашто придав на стїл. Єден нарїзав домашнёй солонины і хлїба, далшый нарїзав парадайкы, огуркы і отворив заварены грибы, котры высыпав на танїрик.

За куртый час пришов ай главный дїлмайстер. Майстер попросив Івана, жебы поналивав, а сам пішов принести іщі єден столець. Дїлмайстер підняв наллятый погарик, привітав Івана у новій роботї і додав:

„Слухай Іване, то не значіть, же кедь я теперь з тобов выпю, то будеш ту мати „лажо- плажо.“ Кедь дашто тобі буде треба, маш ту майстра або мене, знаш, де ня няйдеш.‟

„Добрї, беру то до відомости.‟

Тыждень у роботї быв неконечно довгый про вшыткых, а уж бы няйрадшей были дома.

Конечнї пятнїця, повздыхли собі вшыткы коли уж были в шатнї і роздумовали о пути домів. Перша путь домів новопеченых робітників-„пролетарів“ была повна очекованя, што буде дома, якы будуть зведавы родічі?

Влак з Пряшова одходила о три ферталї на третю годину, также на переоблечіня, поумываня і ку влаку то было дость натїсно. Быв то влак зо смены, котрый быв дость переповненый путуючіма. Хоць была ай пятнїця, было іщі дость вольного місця, бо школярї мали вакації. Зато хлопцї понагляли на штаціон чім скоршей, жебы собі могли няйти вольны місця. Мали щастя: было іщі вольне єдно купе. Напротив них сидїла єдна панї ай з дївчатём. Потім ку ним іщі присїло двоє дївчат.

Дорога перебігала нормално. Хлопцї подримковали, а ани не стигли зареґістровати, на котрых заставках із влаку повыступлёвали дакотры люде і влак став вольнїшым. Выступило ай двоє дївчат, што сидїли на проти них. Тихе буханя коляёвых споїв, нараз перерушыв голосный крик. З дївчатём, што сидїло із тов панї на против них, зачало набивати на сідачцї як кедь бы была ненормална. Помалы уж была із сідачкы на земли, скоро аж клячала на колїнах. Тота панї, што з нёв путовала, то была єй мама. Поставила ся перд ню і як і раз їй єдну вылїпила по тварї, такой ся пробрала і было видно, же ся зачала упокоёвати. Хлопцї, лем на себе попозерали і не знали то порозуміти, што ся дїє.

Правда была така, же тота дївка мала епілептічный захват. Як то вшытко поминуло і дївча прийшло „ку собі,” упокоїло ся, почервенїло і было їй то дость неприємне.

Час по тім „дївадлї„ перебігнув скоро і уж было Гуменне. Требало переступити на влак до Лабірце. Жебы путь домів їм скорше убігала, стали грати карты.

Першый выступовав із влаку Янкo, за ним потiм Мілан. Іван перед Фалківцями отворив облак і позерав з влаку ці нагодов даґде не зазріє Марьку. Хто знать, де теперь є, ці на нёго думать, што через цїлый тыждень робила?

З роздумованя го вырушыло аж прудке торгнутя і заставлїня влаку. Конечнї дома.

Выступив з влаку а із ним ай даякы домашнї, але ай із сусїднёго села. Дакотры остали чекати на автобус, котрый мав прийти так за пів годины, а дакотры пішли піше, бо за тот час уж давно будуть дома, головно домашнї. Остре сонце, котре іщі поряднї пригрївало, давало о собі знати, же панує лїто. Ай кедь дакотры были лем так налегко облечены, кропаї перливого поту было знати на їх челах і вовхкых трічках.

Іван забочів домів а на дворї у холодку під боїском акурат сидїв ёго нянько. Мама копала у загородцї. Коли вышов до двору, поздравив їх і звітав ся з нима. Нянько быв зведавый як было у роботї, чом не пришов у середу і четверь домів.

„Тадь єм повідав, же буду мусити собі поглядати даґде уквартелёваня, бо доходжати до Пряшова не є можне.

„Іванку,‟ закрічала на нёго мама із загородкы. „Як зайде сонце, требало бы мі помочі полляти огуркы і остатнє у загородцї. Ідь до лїтнёй кухнї, на креденцї є наварена стеранка* з добрї помащеныма бандурками та собі наберь, бо знам, же єй любиш.‟

„Добрї, дякую,‟ і пішов до хыжы одложыти ташку. Повыбалёвав даякы річі а по часї уж собі у лїтнїй кухнї черпав споминану стеранку. Але же была предобра із свіжым перевареным молоком. Таку знала зварити лем ёго мама.

Лем так, жебы не стояла бісїда, надшмарив нянькови, же яка робота буде назавтра?

„Г-г-м,‟ одповів нянько,‟ треба іти з коровами на шоры, бо завтра на нас вышла ряда.

Рано коло пятой коровы выжену я, жебы єсь собі дакус поспав, та пак коло семой выйдеш ня вычеряти. Піду до роботы, під Гомілку, бо іщі мі треба долупити сяговину.*

Міг бы ай ты піти собі заробити даяку корунку. Не є то аж барз даяка тяжка робота.

Сяговина є букова, свіжа, сурова та з обойручным* ножом легко єй годен лупити. Скора із нёй іде легко. Як собі єй выложыш на кросинцята* пару раз потягнеш ножом а   маш шайту готову – олуплену. Кедь прийдеш о тыждень домів та суботу бы єсь міг піти ай з Мартіном собі заробити даяку корунку, ці нїт?‟

„Не знам, няню, але не было бы плано. Ай у роботї не знам як то буде далше, бо іщі лем зачінам. Тот тыждень то было лем таке зознамованя ся з роботов і  колектівом. Може далше буде, веце роботы, котру буду мусити звладнути уж ай сам. Прийду із нёй вытяганый домів на два днї, та мі треба буде ай одпочінути. Од септембра буду ходити попри роботї дакотры днї іщі ай до школы, жеба єм здобыв матуру. Буду мусити

написати жадость о одклад воєньской службы на два рокы.‟

Іщі бы ся му добрї і довго бісїдовало у холодку з няньком як то буде до будучности, але мамка вырїшыла, же требало бы зачати поливати.

___________________________________________________________________________

• стеранка – зварены галушкы із тїста у молоцї
• сяговина – на єден метер нарїзане дерево, (шайта)
• обойручный ножык – намашына на луплїня скоры або струганя дерева
• кросинцята – деревяныма гвоздами збиты трамы до X, на котры ся положыло дерево на рїзаня або на обрабляня, жебы было вывышене

 

„Такы суть попріты од сухоты а шкода бы было, жебы угорчіна высохла, кедь є на нїй навязано велё малых огурчат.‟

Сонце помалы западало за сусїдову стрїху стайнї так, же цїла загородка уж была у

холодку. Ёго теплы і немілосердны лучі каждыма хвилями ставали слабшы. Люфт быв перегрїтый іщі довго, дало бы ся повісти, же аж дорана.

Было лїто, нечудо же ночі стали теплы аж тропічны, што вычерпавало велё влагы із землї. Пішов до боїска за поливачков. Взяв ай дві ведра. Поливачку охабив на дворї а з ведрами пішов до потічка набрати воды. Вырок* мав дость глубоко зробленый і загатеный, жебы ся добрї дало наберати воду а мамі полокати шматы. Тото мав фурт він на старости, же кедь бы нагодов пришла велика вода, то такой по нїй, пішов із мотыков выгорнути новый вырок. Велёраз із нёго пили і коровы, коли ся вертали з пашы.*

Воду з ведер переливав до поливачкы, з котров потім поливав по загородцї огуркы.

Но не остало то лем при них. Попозерав на орішець, морков, петрушку, цібулю, горох і іншу зеленину, котру тыж требало пополивати.

„Піду і підлїю і вас худята мої. Може буду мати даколи із вас хосен.‟

Іван бы може носив воду і поливав хтознать доколи, кебы го у тім не заставила аж ёго мамка.

„Слухай, сыну мій, виджу, же уж помалы цїла загородка злята і мокра од воды. Наісно тобі буде вдячна за тото, што єсь про ню деська зробив. Робота была на днесь пороблена. Кедь дасть Госодь та богато нам зародить і вынагородить наше траплїня.

Дорана буде тепло, та по тiй водї не буде ани слїду а наістно завтра вечур зясь буде треба поливати.‟

„Буду дома, мамко, та перед вечером пополивам знова.‟

Нянько попросив Іванка ці бы му не пішов до корчмы на чаповане пиво із канчовом і купити ціґаретлї.

„Та чом бы нїт,‟ піду.

Мамка му дала пять корун, Іван взяв канчов і гайде до корчмы.

___________________________________________________________

• вырок – загороджене місце на потічку, жебы была векша вода
• паша – назва на корму про коровы як трава, сїно

 

Качмарька начаповала дві пива а він іщі ани не стигнув повісти Мартінови, котрого стрїтнув на дразї, же дораз прийде, лем однесе нянькови пиво і ціґаретлї домів. За куртый час уж быв у корчмі знова. Сів собі ку нёму а бісїда такой зачала што а як то буде завтра. Ці з ним піде до Фалковець, а як то напланують. Планы бы то могли быти великы, але ай роботы дома не кус. І він мав назавтра тыж того велё. Ани Іван ту не міг довго высиджовати. Рано му требало іти з коровами, бо на них вышла ряда. Нянё скоро рано выжене, а він го потім вычерять. Но, але то не буде лем дообіда, буде мусити іти з коровами ай по обідї, аж до вечора.

„Ты з коровами заісто будеш довше, як я, бо пасе ся до вечера, чім довше. Буду знати, кедь буде наша корова дома, то значіть, же ай ты уж бы єсь мав быти дома. Родічам дома повідж, же ідеме як фурт, даґде посидїти ку огню. Дашто собі приготов до ташкы уж через обід, жебы єсь ся вечур не мусив стримовати. Тото саме зроблю і я.‟

Выпили пиво і забрали ся домів. На дразї ся поздравили і розлучіли.

„Завтра за тобов прийду,‟ додав Мартін, і пішли каждый своїм напрямом.

(Выбране з недавно выданой кмижкы автора – Несповнены слюбы.)