29. 10. 2021: Елена ХОМОВА-ГРІНЁВА: Далеко в краю, Непокої, Вітор (Стишкы)

Елена Хомова-Грінёва

 

Далеко в краю

(Написано на постели в шпыталю, 2018.)

Далеко через день довидиме

на чісте белаве небо.

Вночі по нїм

ясны звідочкы світять,

хотарём тягнуть зелены лїсы,

а крест стоїть на жербы,

розпятый Ісус вісить там.

Выливать невинну кров

зо своїх ран,

слызами обмывать грїхы дїткам,

доокола вартує тот край

день што день роками сам.

 

Непокої

Придув вітор непокої,

задув справа в повній строї,

гуде, свищіть тыма днями,

не переставать ні ночами.

Розмітує, пооднашать,

робить гургай зарядом,

хоць на око вшытко чісте

не є по нїм ниґде порядок.

Змете порох, нечістоты,

пооддувать, што лем може,

ёго сила раз зослабне,

храни нас перед ним, Боже.

 

Вітор

Поколиш вітрик конарї,

поколиш стромы в садї,

як мати успить дїтя,

так рушай з нима в рядї.

 

Помалы співай співанку,

любезно заграй в полю

свою мелодію вітра,

но не нароб їм болю.

 

Пообертай листочкы

высоко в корунах,

няй замахають нам долов,

якый жывот во высотах.

 

(З приправлёваной книжкы авторкы Під скалов росте свербогуза.)

 

Script logo