29. 1. 2021: Меланія ГЕРМАНОВА: На вечурках (Народны традіції) (2.)

Меланія ГЕРМАНОВА
На вечурках
(Вечуркы у Габурї, у моёй бабы Євкы Онуфряковой)

(Друга часть із трёх.)

Баба:    (Давать куділь єдній з найстаршых жен – Євцї.) Оле, Євко, возь кус тоту куділь, пек бы і было, най собі кус одпочіну. Уж ня од того пряджіня, од того клочя коликы скололи. Пальцї мі як тоты граблї потерьпли.
Євка:    Дайте, бабо, дайте. Я уж тото прядиво днесь вечур докінчу – няй вашы стары рученята днесь одпочінуть. Уж цалком зашмарьте тот автомат, як моя дїтина го называть.
Дївка 1:    Дїд, іші сьте нам не повіли, у якых лахах вы ходили, а у якых сьте ся женили.
Дїдо:    (До бабы.) Оле укаж, Улько, вкаж тоту мою превелику параду.
    То было гонору
        На цїлу комору,
    То было парады
    Аж до самой лады.
Баба:    (Вынимать із лады.) Ту їх маш, старяку. Повісняны ногавкы, дрелихова сорочка, лайбик а ту калап. (У другім узлику.) А ту парадны модерны топанкы (баба вынимать бочкоры, у єдній захпаты онучкы.)
Дївчата:    (Позерають.) Дїду, та вы і весту мали, а іщі яку парадну. Ой веру, дїду, та вы великый бетяр были.
Дїдо:    То не веста, дївчата, але лайбик. А модерный єм быв як фрас. На тот лайбик і на калап єм робив у жыда цїлый місяць з власным кобылчатом, бодай го задусило і Гершка. Співать: 
    
               Ішов Хоїм до млина,
    Ан, цвай, драй – цік, цік, цік,
    Здохла ёму кобыла.
Дївкы 1, 2, 3:    (Сміють ся з дїда і обзерають лахы.) 1. Тримать у руках бочкоры і онучкы – Дїд а нашто а тоты утеркы вам были, чом їх мате у бочкорах. Ці сьте ю на шыї носили як шал?
Дїдо:    Бодай бы ті, ты козо єдна, добрї было. З онучок ся высняла. Онучкы, дївкы, до бочкор єм їх носив, а вы бы з них рушникы поробили. Вам бы їх на вашы лапчата (лабчата), не підскакували бы сьте так на тых копытках.
Дївка 2:    Дїд, а якы танцї сьте выпікали у тых бочкорах і онучках? Знам, же вас не грызли так, як нас атоты.
Дїдо:    Та знаш, же лем модерны. (Хоче танцёвати з бабов, але она лем руками махать, бє дїда, дупкать на нёго руками.)
Дївкы, бабы:    (Оточіли дїда і бабу – великый сміх.)
Баба:    Моле, старячіна, як ся розіграв. Уж лем бы танцї выпікав.
Дїдо:    За нашой молодости, дївкы мої, сьме танцёвали Чардаш, Черлестон. (Співать, тримавчі карагульку над головов.)
    Ей черлестон, черлестон,
    якый фрас нєвестом.                          2х
    Ей гой лем ся выціфрують,
    Парібків любують.
Дївкы:    (Коло дїда.) Ей черлестон, черлестон (Співають на цілу хыжу.)
Жена з полёвов колысков:    Добрый вечур, люде. Добрый вечур, бабо і дїду. Бабо, оле мі подозерайте Ганьку, най худобу напою.
Баба:    Лем ідь, Юстино, я ю заколышу. Співать дїтинї:
    Чучбеле, чучбеле,
    Ніт дома матере,
    Пішла кошу товчі,
    Не прийде аж ночі.                 2х
    
    Мати кошу товчі,
    Отець молотити,

    Отець молотити, 
    Бо мать дрібны дїти.             2х
Баба:    Заспала моя злата дїтинка. Оле, Кристинько, однесь ю до коморы, а постав там, під кобылку – най ї буде тепло. А дай ся ї напити маковиня, най спє цїлу ніч, бо уж ті бабі уха проплакала.
Дївка:    (Выносить полёву колыску.) Добрї, бабцё, дам ся напити.
Баба:    Ой пропали колысочкы,
    По войнї пропали,
    Лем кочары сілоновы
    Теперь уж настали.

    Бо полёвы колысочкы
    Так тяжко носити,
    А кочары так легонько,
    Так любо возити.
Дївка 1:    (Зясь до дїда.) Дїд, а іщі якы танцї сьте выпікали?
Дїдо:    Коломыйку, дївко моя. (Співать собі.)
    
    Коломыйко, коломыйко,
    Коломыйко міла,
    Коли тебе я почую
    Велика в ня сила. (Танцює з дївков.)
Дївка 2:    А співати што сьте любили, дїду, яку співанку, оле нас то научте.
Дїдо:    (Вказує на бабу.) Про робітну дївку, што пияка не любила, зато-м ю взяв. (Великый сміх. Баба ся пестёв грозить на дїда.)
Баба:    Пияковцё, пиячіно превелика. Та уж лем їм заспівай, науч їх, няй знають, кого за мужів выберати.
Дїдо а потім вшыткы:    
    А попід гай зелененькый-зелененькый
    Брало дївча, выберало лен дрібненькый,
    Брало оно выберало темелило
    І тихому Дунаїчку говорило:
    Дунаїчку, Дунаїчку, тиха вода,
    Кому же ся до рук паду я молода.
    Не дайте ня, моя мамцё, за пияка,
    Бо пропаде наша праца ходзьбыяка.
    Лем ня дайте, моя мамцё, за такого,
    Жебы він ня вірно любив а я ёго.

Дївка 2:    (До бабы.) А вы, бабо, што любили танцёвати і співати? (Обступили бабу з дїдом.)
Баба:    Я, дївчата, барз любила єдного худобного хлопця Гриця. (Обернула ся ку дїдови плечами, а він ку нїй тыж, погнївав ся.) Моя мама (Боже їм дай легку землю) заказали му ходити до нас, бо не мав землї, а тота нанза (указує на дїда) мала піврока, та ня за нёго выдрыляли.
    За нёго ня выдрыляли,
    Світ мі біднї завязали,
    А бідного, нещастного
    Зо серденька мі вырвали. (Схылила ся, смутить.)
Дївкы:    (Співають.)
    Ой не ходи, Грицю тай на вечорницї,
    Бо й на вечорницях дївкы чарівницї –
    Солому палять, та й зіля варять,
    А тебе, Гриценку, здоровя ізбавлять.
    Лучше было, лучше было не ходити,
    Лучше было, лучше было не любити,
    Лучше было, лучше было тай не знати,
    Як теперь, сей четверь забывати.
Дїдо:    Кобы не Маруся, я бы не женив ся,
    Марусины очі сподобали мі ся.
    
    Гриць мене, моя мамко,
    Гриць мене полюбив.
    Гриць менї, моя мамко,
    Чуколаду купив,
    А сам босый ходив.
Дїдо:    (Соло.) А я таке дївча люблю,
    Што біле, як гуся.
    Оно мене поцїлує,
    А я притулю ся.
               Гриць мене...

(Закончіня о тыждень.)

(З приправлёваной книжкы Меланії Германовой – Жывот – то театер.)