28. 7. 2019: 155-роча од народжіня Василя Гаджеґы

Василь Гаджеґа (Василій Гаджеґа, Hadzsega Bazil) народив ся 28. юла 1864 у Полянї, у втогдышнїм Угорьскым кралёвстві, теперь теріторія Україны, умер 15. марца 1938 в Ужгородї, у втогдышнїй Чехословакії, теперь теріторія Україны. Він быв священиком, історіком, філозофом, сполоченьскым і културным діятелём на Підкарпатьскій Руси.

В. Гаджеґа учів ся в ґімназіях Ужгородані Левочі, Ужгородьскій і Будапештьскій теолоґічных семінаріях (1881 – 1883), на Віденьскій універзітї (1883 – 1887). По штудіях на ґрекокатолицького священика (1887) служыв у дакількох парохіях Підкарпатьской Руси, аж до встановлїня у 1914 р. за архідіякона комітату Унґ і учітеля Ужгородьской богословской семінарії. У тій семінарії В. Гаджеґа учів філозофію св. Фомы Аквіньского і приправив у мадярьскім языку учебникы з: онтолоґії (Lénytan-Ontologia,1903), натурфілозофії (Természet bӧlcselet és világnézet, 1909).

По розпадї Австро-Угорьска В. Гаджеґа вступив до політічного жывота як председа Руського клубу, котрый в яри 1919 р. намагав ся соєдинити різны народны рады Русинів. Як член Централной руськой народной рады підпоровав рїшіня о припоїню Підкарпатьской Руси ку Чехословакії (8. мая 1919). Дотримуючі ся русиньской орьєнтації, В. Гаджеґа тыж сполупрацовав з містныма українофілами, хоць не принимав їх погляд на народностный вопрос. Він быв членом предсеницьтва Общества „Просвіта‟, членом редачной рады ёго научного журналу Науковый зборник, быв выбраный за честного члена „Наукового товариства імені Шевченка ‟ у Львові. В. Гаджеґа опубліковав много статей о підкарпатьскій історії, в тым чіслї біоґрафії діятелїв културы 19. ст. Івана Фоґарашія (1928) і Михаіла Лучкая (1929). Меджі найвызнамнїшы ёго роботы треба назвати моноґрафічного обсягу баданя історії Русинів і їх церьквей у комітатах Земплін, Мараморош, Уґоча і Унґ під назвов „Додатки к исторіѣ русинов и руських церквей‟ (1922 – 1938), в якім науковець обстоює тезы о автохтонности русиньского жытельства в Карпатах і о тім, же хрістіанство было розшырене меджі Русинами докінця перед кіріло-мефодьсков місіёв у 860-ых роках. В Гаджеґа все писав у русиньскім языку, докінця публікуючі ся в українофілскых часописах. Як вызначный церьковный діятель быв встановленый каноніком і папскым прелатом Мукачовской ґрекокатолицькой єпархії.

 

Література: Др. Василій Ник. Гаджега‟, Мѣсяцослов на 1902 годъ (Ужгород, 1901), с. 61-65; Августин Волошин, „Прелат-протоієрей Др. Василь Гаджеґа‟ і Іван Панькевіч, „Др. Василь Гаджеґа і першы початки організації наукового руху на Підкарпатській Русі‟, „Науковий збірник Товариства „Просвіта‟ , ХІІІ-ХІ (Ужгород, 1938, с. 5-13.

 

Іван ПОП, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, (Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, на с. 108), переклад і звыразнїня писма: А. З. 

Script logo