27. 5. 2020: 110 років од народжіня Романа Рейнфусса

Роман Рейнфусс (Roman Reinfuss) нар. 27. 5. 1910 у Пршеворску, у втогдышнїй Австріскій Галичі, теперь на теріторії Польщі, умер 26. 9. 1998 у Кракові в Польщі. Польскый етноґраф і педаґоґ, котрый ся занимав і лемківсков етноґрафіёв і фолклорoм.

Робив куратора  Етноґрафічного музею в Кракові (1936 – 1951), учів на Вроцлавскій універзітї (1945 – 1949 і Любліньскій універзітї Марії Кюрї (1954 – 1963), быв і директором Секції документованя польского фолклорного уменя в Кракові (1946 – 1980).

Р. Рейнфусс быв у Польщі вызначным одборником лемківской етноґрафії і фоклору. Він зреалізовав першы бадательскы експедіції на Лемковинї у 1930-ых роках як член Лемківской секції Комісії научного баданя выходных земель. Потім він опублікловав 50 детаілных бадань лемківскых звыків, віровань, уменя, архітектуры, традічного народного облечіня і ремеселных выробків. Меджі основныма роботами треба спомянути: „Łеmkovie: opis etnograficzny“ (1934), „Łеmkovie jako grupa etnograficzna“ (1948; перевыдана 1998), „Próba chrakterystyki etnograficznej Rusi Szlachtowskiej na podstawie niektórych elementów kultutry materialnej“ (1947) i „Sztuka ludowa Łеmkowszczyzny“ (1962). Biн тыж написав дакілько робот із баданях о Лемках про всесторонный етноґрафічный опис Ґорліцького повіту „Śladami Lemków“ (1990) i „Zarys kultury materialnej ludności lemkowskiej z dawnego ̒ kresu muszyńskiegoʼ“ (1998). У своїх баданях Р. Рейнфусс все підкреслёвав самобытный характер лемківской културы, причім ся не прихылёвав ани до прорусиньского, ці до проукраїньского погляду на вопрос народной ідентічности.

Література: Тирс Венгринович, „Заслуженьй дослідник Лемківщини‟, in Український календар 1969 (Варшава, 1969), с. 58-61 – петредтрук in Аннали Лемківщини, т. V, (Нью-Йорк, 1993), с. 11-18; Tadeusz Kielbasiński,  „Lemkowstczyna w pracach profesora Romana Reinfussa“, Plaj, № 17 (Warszawa, 1998), s.13-17.

Здрой: Боґдан ҐАМБАЛЬ, „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів“ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010, с. 629-630, переклад з україньского языка: А. З.