26. 7. 2021: 15 років од смерти поеткы АННЫ ГАЛЧАКОВОЙ

Анна Галчакова (Anna Halčáková, дївче присвіско Густякова) нар. 11. 4. 1929 в Меджілабірцях втогдышнєй Чехословакії, вмерла 26. 7. 2006 в Меджілабірцях теперїшнёй Словакії. Была то русьньска поетка в Пряшівскій области.

А. Галчакова зачала ся учіти в міщаньскій школї в Меджілабірцях, навчаня скінчіла у словацькім містї Батёваны (теперь Партізаньске). Даякый час, покы ся оддала (1949), робила як сетретарька і касірка, пізнїше в повній мірї присвятила ся родинї.

Іщі як штудентка А. Галчакова зачала писати в западній Словакії, але все памятала свою карпатьску отчізну. Плоднов авторков была у 1980-ых роках, кедь по першім зборнику любовной поезії „Окрилені мрії‟ (1979) выдала два зборникы прозы „Лабірські оповідання‟ (1976), „Вдови і сироти‟ (1982), русиньскы поезії „Балады‟ (1984) і книжку про дїти „Тисячі сонць‟ (1986). Вшыткы тоты книгы были спершу написаны в русиньскім языку, але зато, же публіковали ся в україньскім выдавательстві бывшой Чехословакії, язык А. Галчаковой, главно язык єй прозовых творів, редакторы намагали ся приближыти к літературному україньскому языку. Од 1990-ых років поезії А. Галчаковой обявили ся в різных русиньскых літературных антолоґіях. Єй творы суть популарны меджі Лемками Польщі.

Література: Петро Трохановскый, „Поетеса, якій суджена не лем долговічні створеного‟, in Лемківскій календар 1999 (Криніца – Леґніца), с. 105-107.

Павел Роберт Маґочій, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 112, переклад з україньского языка і звыразнїня писма: А. З.