25. 6. 2020: 55 років од смерти науковця-лінґвісты Василя Латты

Василь Латта (Vasiľ Latta) нар. 29 . 12. 1921 у селї Пчолине, в бывшій Чехословакії, теперь на теріторії Словакії, умер 27. 6. 1965 у Братїславі, в бывшій Чехословакії, теперь на теріторії Словакії. Быв педаґоґом і языкознателём на Словакії.

Здобывати освіту зачав В. Латта у ґімназії в Мукачові (до 1938 р.) і продовжовав у Російскій ґімназії в Празї (1939 – 1942), Політехнічнім інштітутї у Віднї (1942 – 1944) і на Ленїнґрадьскій державній універзітї (1948 – 1952). Закінчів ашпірантуру при Універзітї Я. А. Коменьского у Братїславі (кандідат наук, 1957), де учів російскый і україньскы язык (1954 – 1965); доцент, 1963). В. Латта быв одборником з фонолоґії русиньскых діалектїв выходной Словакії. Найвекшу славу му принїс  діалектный атлас (392 карт великого розміру, котрый выкликав значный інтерес меджі словацькыма і україньскыма языкознателями іщі перед тым , як робота была опубліковцана під назвов „Атлас українських говорів Східної Словаччини‟ (1991) по многых роках од смерти науковця. (Позн. ред.: ішло о атлас русиньскых діалектів, але втогды їх мож было назвать лем – україньскыма).

Література: Зузана Ганудель і ін., „Наукова спадщина Василя Латти і дослїдження говорів карпатського мовного ареалу: збірник матеріалів‟, іn Наукові записки КСУТ, № 18 (Пряшів, 1993).

Здрой: Павел Роберт МАҐОЧІЙ, „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів“ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010, с. 393, переклад із україньского языка: А. З.