25. 1. 2019: Звалити лож

На Українї одсвятковали День соборности. В Ужогродї Геннадій Москаль машіровав вєдно із стометровым україньскым флаґом і медії писали о вызначній сторічніцї в Закарпатьскій области. В державі, в котрій в рамках декомунізації звалили памятникы большевіків, є як сіль потрібне звалити большевіцьку лож.

В закарпатьскых медіях могли сьме тоты днї чітати о тім, же точно перед сто роками, 21-го януара 1919-го року, в Хустї одбыла ся народна громада, україньскыма медіями теперь названа Всенародный конґрес україньского населїня Закарпатя, на котрій ся участны высловили за приєднаня до складу Україны. Звернийме увагу на то, же то мали быти зборы „україньского населїня Закарпатя“, а главно на інтерпретацію, же властно так, якбач, хотїв цїлый підкарпатьскый край і вшытке населїня. Самособов, цїла історія тых зборів, як єй днесь інтепретують Українцї, є од зачатку до кінця будь маніпулація, або тотална лож. Статї о славнім конґресї будь выпущають дакотры факты, або роблять з выдумками.

Жебы было ясно, нихто не спохыбнює то, же така громада, на котрій были вожатаями братя Михаіл і Юлій Бращайковы, одбыла ся. Но історія перед і потім є дакус складнїша.

Є інтересне, же українськы журналісты, ці лїпше повіджено пропаґандісты, не припоминали собі 100 років од засїданя різных іншых Руськых народных рад – од Пряшова, через Ужгород аж по Сваляву, котры были різных орьєнтацій, і той проукраїньской, а вытягли лем єдны зборы із Хусту. Є так само інтересне, же не припомянули 1-го януара 100 років од часу, што русиньска делеґація із Ужгороду, в котрій находив ся великый їх ґерой Авґустін Волошин, їднала в Будапештї з уповномоченым чехословацькой влады о можности приєднаня до складу Чехословакії, хоць в тім часї іщі ужгородьска рада мала і промадярьскы думкы. Но і найітереснїшый є сам конґрес Бращайковых і то, што было по нім.

Братя Бращайковы говорили на споминанім конґресї участным о приповідково богатій Українї, безконечных полях і достатку землї про вшыткых. Звернийме увагу, же єднаку тактіку выбрали комуністічны власти при здобываню Русинів у Чехословакії в рамках тзв. оптацій о нецїлых 30 років пізнїше. На основі того дістала проукраїньска орьєнтація од бідных русиньскых селянів підпору. Но быв там додаток, котрый ся так само не споминать: Конґрес угорьскых Русинів (не Українцїв) просив, жебы нова держава при соєдинїню ґарантовала окрему позіцію угорьскых Русинів (sic!). Далшым інтересным фактом є, же не є знаме, до котрой Україны хотїли ся Русины в Хустї приєднати. Українськой народной републікы? Западокраїньской народной? Совєтьской? Было то предці день перед 22-ым януаром, коли ся дві україньскы републікы соєдинили.

Нич на тім, же дораз ся сітуація змінила, єдно взяли Поляци, друге большевікы і Юлій Бращайко вєдно із своёв ґрупов українофілів сам зачав намагати ся о приєднаня до складу Чехословакії. 8-го мая 1919-го року в Ужгородї підтримовав думку вытворїня Централной руськой народной рады і став намістником председы той рады. Правда, ниґда не перестав быти проукраїньскым діятелём і докінця ся дістав до остатнёй, дводнёвой влады Карпатьской Україны як міністер фінанцій, промыслу і обходу. То быв короткый і найвекшый успіх ёго політічной карьєры. Але нашто бы вже тото споминати, гейже?

А то не є вшытко, жебы не было мало. Портал заКарпатія у своїй статї о тых зборах цітує пункты протоколу із 21-го януара 1919-го року. На тім бы нич не было, кебы протокол із того датуму існовав. Но правдов є, же протокол зробив по пропущіню з Ґулаґу, де го СМЕРШ одвлекла такой в роцї 1944, якраз Юлій Бращайко. Совєтьскы уряды го пожадали по ёго пропущіню, жебы зробити „реконштрукцію“ неіснуючого протоколу, жебы быв арґумент, же уж втогды народ прияв резолуцію о приєднаню Підкарпатя до складу Україны. Лемже цїлый протокол є знова лем лож!!!

Сучасны україньскы власти вєдно із своїма пропаґандістами нам днесь хотять за кажду цїну вказати, же День соборности, коли соєдинили ся дві українськы републікы, дотулять ся і днешнёй Закарпатьской области Україны. Но не є тому так. Підкарпатя в тім часї мало і проукраїньскых політіків, но тоты были в меншынá, навеце наконець і они перешли на прочехословацькы позіції. Конґрес в Хустї є лем єдна часть мозаікы, навеце барз мала. Главно збудована на лжи. Як втогды, кедь Бращайковы бісїдовали о приповідковій державі, так і потім, кедь „зреконштруовали“ ниґда неіснуючій документ, на котрый ся днесь медії одкликують.

В державі, в котрій в рамках декомунізації звалили памятникы большевіків, є як сіль потрібне звалити лож. Лож большевіків, котру выдумали о Русинах, і котру україньскы націоналісты хоснують доднесь. Звалїня той лжи є докіця омного важнїше. Покля єй не звалять, скулптуры Леніна і Сталіна, хоць розвалены на уліцях, зістануть стояти в їх головах. І то є небезпечнїше, як будькотрый памятник.

Петро МЕДВІДЬ, лем.фм, статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia

Script logo