24. 5. 2024: Меланія ГЕРМАНОВА: Сыновы фраїркы (Повіданя)

Меланія Грманова

Сыновы фраїркы

(Телефонічна бісїда вітця зо сыном.)

– Гало, гало, Петре, – волам ті зато, же тя обоє з мамов чекаме домів. Возь собі доволенку, бо начасї уж бандуркы посадити. Люде на поли з дітми, а мы – як дві сироты. Выгодовали сьме тя, але тобі ани гадкы прийти домів – та зато ті волам. Чекаме тя – прийдь.

– Гало, гало, няньку, выслухав єм вас, вшытко єм порозумів. Але не можу прийти, бо лежу з анґінов.

– Та возь, сыну, і тоту Анґіну, поможе матери груды розбивати на загонї.

– Гало, няньку, не можу прийти, бо я мам діабетес.

– То ніч, Петре, прийдь ай із тов Діабетесов, буде коло нас копати – мы їй даме шыковну мотычку, єдна радость з нёв копати.

– Гало, гало, няньку, не прийду, бо ся ня хапле тубера, слабый єм, до роботы на поли єм неясучій.

– Гало, Петре, кідь ты не можеш копати, та холем тота Тубера дакус поможе – веце рук, веце помочі.

– Гало, гало, няньку, хопив ся ня свраб, намащеный єм барз смердячов мастёв а мушу іти на контролю.

– Кідь сам не прийдеш, Петрику, то холем тот Свраб пошлий – хлопска рука за дві женьскы.

– Няньку, я уж не прийду, але вы обоє прийдьте по ня, але уж такой купте і ладу і принесте мі новы лахы, я іду на вічный одпочінок.

– Но, Петре, та барз єсь нам поміг. Уж ті дішли кінце тоты твої фраїркы. Анґіны, Діабетесы, Туберы, Сврабы. А теперь іщі ті маме і ладу купити, і погріб зробити. Але знай єдно, Петре, же ани єдну тоту фраїрку на твоїм погробі відїти не хочу.

– Ани не будете, бо то про них я іду на другый світ. А вы собі уж лем выямкуйте тот загін і посадьте тоты бандурята, бо ваша хлопска рука за рукы вшыткых моїх фраїрок.

 

(З приправлёваной кныжкы авторкы – Што жывот принїс).