24. 1. 2020: Штефан СМОЛЕЙ: Свадьба 3. (Народны звыкы)

Штефан СМОЛЕЙ
Свадьба 3. 

3.

У молодого ближыло ся выбераня а свашкы стали співати.

ШТО, БОЖЕ, ЗА ГОДИНА

Што, боже, за година, 
Не сходить ся родина.
Нїт нянька, нїт мамочкы, 
Нїт жадной родиночкы. 
 
Треба бы нам треба 
Стілця шырокого,
Бо Василь походить
З роду великого.

Іщі бы нам треба
Шырокой лавочкы,
Бо наш Василь сыном
Богатой мамочкы.

СТАРОСТА БОРОДАТЫЙ

Староста бородатый,
Треба бы рушник даякый,
Треба му рушник дати
Бороду повтерати.

В хыжі ся посходила близка і далша родина. Стояли в рядї першый отець, коло нёго мати, дале сестры і братя, і далша родина.
Близко родичів стояв староста а близь нёго стояв молодый. Стояв там і заставник із заставов в руцї.
Староста зачінав старостити, просив вітця і матірь і далшу родину одпустити ёму вшытко, кедь їм колись уближыв і просив про молодого на ёго жывотну нову драгу родичовське і далшых членів родинїіх благословлїня.
Молодый із родичами і далшов родинов подавали собі рукы і ся обїмали і молодому на ёго нову жывотну драгу желали вшытко добре. Тот акт не обышов ся без плачу, слыз, але і співу, і граня музикантів.
Свашкы співали вецей вшелиякых свадьбяных співанок. Єдну із них така.

БЛАГОСЛОВ, МАМОЧКО

Благослов, мамочко,
Своє міле чадочко.
А мамочка говорить,
Най тя Бог благословить.

Молодый зо старостом, першым дружбом і заставником в рукі із параднов заставов стояли на дворі в челі сварбляного спреводу чекали, коли сварбляна мати прыйде із ведром із свяченов водов в рукі, в другі рукі із зеленов голузков із барвінку свадьбяный допровод обыйде доокола три раз, водов вшыткых покропить і воду із відра вылїє перед допровод на землю на знак креста, тым поблагословила їх драгу до прісягы.
Драгов допровод спроваджали граючі музиканты. Свашкы і остатнї молоды співали свабяны співанкы. Пару із них такы:.

В СЕЛЇ КОЛО ДРАГЫ

В селї коло драгы
Выроснув туліпан,
Василь ся выберать,
Як дакый капітан.

Выкроч ты, Василю,
Лївов ногов з дому,
Жебы-сь привів щастя
До своёго дому.

Не знаш, што тя чекать
У твоїм жывотї,
Ці тебе не чекать
Паліця при плотї.

Як ся вернеш домів
Налїй Зузцї воды,
Жебы вас чекали
В твоїм домі згоды.
 
ІДЕМЕ, ІДЕМЕ

Ідеме, ідеме, 
Де же мы станеме, 
Там долов при водї 
В моёй мілой дворї. 

Ідеме, ідеме, 
Де дві свічкы горять, 
Будеме дуркати, 
Може нам отворять. 

Ідеме мы по ню 
На тім білім коню, 
Она ся радує, 
Добрї ся не здує. 

Зузко, думаш собі,
Же ті добрї буде,
Василёва мати
Щі тя бити буде.

Щі тя бити буде,
З хыжы выганяти,
Зузко, ты щі будеш
Каждый день плакати.

Каждый день плакати,
Будеш споминати,
Же єсь у чуджіх люди
Мала послухати.
 
Як свадбяный доровод прышов до двору молодой, староста із молодым, заставником і далшы хлопи стали ку дверям, котры были замкнуты.
Стали дуркати на дверї.
Свашкы стали співати:

ПУСТЬТЕ ЖЕ НАС, ПУСТЬТЕ

Пустьте же нас, пустьте, 
Бо нам ножкы зимно, 
Не так ножкы зимно, 
Як молодому пильно. 

Пустьте же нас, пустьте, 
Кедь мате пустити, 
Бо мы ту не пришли 
По смітю бродити. 

Пустьте же нас, пустьте, 
Не велё нас пришло, 
Двадцять штири сватів, 
Дванадять гудаків. 
 
Пустьте вы нас, пустьте, 
Або нам отворьте, 
Бо ся погнїваме, 
Та ся повертаме. 

Пустьте же нас, пустьте,
Пустьте нас до днука,
Бо сьме уж позябли
Ногы ай уха.
 
Не велё нас пришло,
Не велика купа,
Бо мы добрї знаме,
Же нам сваха скупа.
 
Пустьте же нас, пустьте,
Дайте нам выпити,
Та мы вам будеме
Хыжу веселити.
 
Кебы сьте честь мали,
Же сьме до вас пришли,
Та бы сьте перед нас
Із палїнков вышли.
 
ВКАЖТЕ ЖЕ НАМ, ВКАЖТЕ

Вкажте же нам, вкажте 
Вашу молодіцю, 
Кедь нам не вкажете, 
Дрылиме поліцю. 
 
Дрылиме поліцю, 
Пец перевернеме, 
Кедь єй не вкажете 
Домів ся вернеме. 

Ваша молодіця 
Така як тополя, 
Пахне надалеко, 
Як бы вышла з гноя. 
 
Голова як кавка,
А бріх як опалка. 
Рукы як паліцї,
Ногы як кланіцї.

Добрї бы єй было
До воза прігати,
Із лїса на зиму
Дрыва позвожати.
 
Вкажте же нам, вкажте,
За чім мы ходиме,
За чім мы своёго
Коника трудиме.

Коло дверей было продовжуваня выбераня у молодой.
Наперед щі на дверях молодого староста із выдавцём молодой ся догваряли. По куртій бісїдї тых двох, вышли до хыжы вшыткы. Было звыком, же молодый закликав вісем, ці десять дружбів. Молодіця мусила так істо закликати тівко дружок. 
Наперед ся мав одбыти дружбівськый танець. Музиканте стали грати а дружбове стали выберати дружкы і танцёвали дружбівський танець.
По дружбівськім танцю, староста продовжував у своїх старостовых повинностях. Выдавцю просив, жебы привів молодіцю.
Было звыком, а тот звик зостав аж до теперішнїхі свадьбяных звыків.
Выдавця привів перед молодого будь старшу жену, даколи хлопа переобличеного за чуднї парадну, але і шкаредно намалёвану молодіцю, котру выдавця понукать старостови про молодого. Было, але і теперь є звыком, же староста тоту молодіцю похвалить, же є прекрасна, але він выдавцю просить, жебы привів іщі красшу, котра бы про молодого лїпше пасовала.
Выдавця привів скуточну молодіцю. 
Староста выдавцёви подяковав, же про них привів прекрасну дївку, аку про молодого глядали уж довшый час.
Даколи староста із молодыма зробив стародавный акт.
На землю простер рушник. Обоє молоды ся поставили на рушник і
мали помалыма дрібныма кроками оточіти ся доокола на знак того, же вышли єдно за другого. При тім переходжаню мали собі руками вымінити хущатка. Молодый із своёй рукы своє хущатко подав молодій, і молода своє хущатко подала молодому. 

Свашкы стали співати свої співанкы. 

БОЖЕ НАШ , БЛАГОСЛОВ

Боже наш, благослов
Молодята нашы,
Няй вєдно прожыють
Сполочный жывот щастный.
 
Спроваджай їх, Боже,
На сполочній дразї,
Жебы вєдно жыли
Аж до своёй смерти.

По тім молодых актї выходжінью єдно за другого наслїдовало выбераня до присягы.

Свашкы знова співали.

ВЫХОДИТЬ, ВЫХОДИТЬ

Выходить, выходить 
З за горы хмаронька, 
Чом уж ся не зходить 
Ваша родинонька. 
 
Треба бы нам, треба 
Стілця шырокого, 
Бо наша молода 
Роду великого. 

Щі бы нам требало
Шырокой лавочкы,
Бо наша молода
Богатой мамочкы.

УЖ ТОБІ, ЗУЗОНЬКО

Уж тобі Зузонько,
Уж по твоїй волї,
Уж ті заспівали
Сватове у дворї.
 
Сватове у дворї,
Пастуси на поли,
Уж тобі, Зузонько,
Уж по твої волї.

ХОДИТЬ ЗУЗКА, ХОДИТЬ

Ходить Зузка, ходить,
В руцї хуща носить,
Од своёй мамочкы
Одпущіня просить.
 
Одпустьте мі, мамцё,
Кажду мою вину,
Што-м вам завинила 
За малу дїтину.
 
І ту было одбераня од Зузкіных родичів, сестры і братів і далшой родины. І ту было родичовське благословлїня і далшой родины і желаня вилё щастя на їх сполочній дорозї жывотом.
Свашкы і дружкы співали щі велё вшелиякых співанок.

ВЫБЕРАЙ СЯ, ЗУЗКО

Выбераай ся, Зузко,
Выберай ся з нами,
А ты свої злости
Прылож камінями.
 
Прилож камінями,
Притоптай ногами,
Выберай ся, Зузко,
Выберай ся з нами.

Будеш ты, мамочко,
Будеш ты плакати,
Як ті Зузка буде
Дома хыбувати.

ЦІ ТО ТОБІ, ЗУЗКО

Ці то тобі Зузко,
Ці то тобі не жаль,
Маму зохабити
А ку свекрї піти.
 
Будеш ты, Зузонько,
Будеш ты плакати,
Як тя буде свекра 
З хыжы выганяти.

З хыжы виганяти,
Істи не давати,
Будеш ты, Зузонько,
Будеш ты плакати.
 
Одрїже ті хлїба
Як дубовый листок,
Щі ся тя позвідать,
Ці єсь зъїла вшыток.

Не зъїла-м, не зъла-м,
Там є за дверями,
Там є за дверями
Облятый слызами.

І ту чекали, покы свадьбяна мама не пришла із відром із свяченов водов в єдній руцї, а в другій руцї із зеленым барвінком, котрый зостав в хыжі по витю віцїв, покы свадьбяный допровод не обыйде трираз доокола і покропить їх свяченов водов із ведра і покы остатню воду із ведра не вылїє на знак креста перед допровод і пожелать їм щастливо походити.
Свадьбяный дсопроводвод выбрав ся до церкви на присягу молодых.
Дружкы і остатны жены в допроводї стали співати.

ІДЕМЕ, ІДЕМЕ

Ідеме, ідеме,
Де дві свічкы горятя,
Будеме дуркати,
Може нам отворять.
 
Ідеме, ідеме
До храму Божого,
Може дістанеме
Ставу манжельского.

До церьковцї єдно,
А з церьковцї двоє,
Радіу ся, мамочко,
Твої обидвоє.

ЯК ЄМ ПРИСІГАЛА

Як єм присігала
Аж мі пяты терьпли,
Же тя не опущу 
Василю, до смерти.

НЕ ПЛАЧ, ЗУЗКО, НЕ ПЛАЧ

Не плач, Зузко, не плач,
Няй ті плаче мати,
Же уж єй не будеш
Хыжу замітати.
 
Хыжу замітати,
Постіль выстеляти,
Не плач, Зузко, не плач,
Най ті плаче мати.

Мусила ты, Зузко,
Маму не слухати,
Кедь ся єй не хоче
За тобов плакати.
 
Почекайте, мамко,
Лем прийде субота,
Прийде вам на розум
Зузкіна робота.

Лем прийде робота
На поли на жнива,
Будеш споминати
Де ты, дївко моя.
 
Долов бороздами
Зимна вода тече,
Заплач, мамко, заплач,
Хоць ся ті не хоче.

Не плач Зузко, не плач,
Василь добрый буде,
Щі тя за волося
Натїгати буде.
 
Не плач, Зузко, не плач,
Же не знаш хлїб печі,
Напече ті Василь
Дость помеджі плечі.

ОЙ ЗУЗКО, ЗУЗОНЬКО

Ой Зузко, Зузонько,
Што ся тобі стало,
Же твоє дївоцьтво
Так ся ті змерзіло.
 
Не змерзів ся ті світ,
Ани твої рокы,
Любив ся ті Василь,
Бо ті пав до дякы.

В церкви двох молодых людей ся одбыли вінчанкы і присяга.
А так домів ся вертали муж і жена, котры перед Богом і свідками обіцяли і присягов потвердили одданость єдно другому, же будуть вєдно жыти аж до своёй смерти.
Із церькви свадьбяный допровод ся вертав до дому молодой.
Дружкы співали вшелиякы співанкы. 

БЫЛИ СЬМЕ У СЛЮБУ

Были сьме у слюбу,
Слюбу нам не дали,
Нашы молодята
Отче наш не знали.

На дверях знова староста молодого із выдавцём молодой мали вшелиякы бісїды. По куртій бісїді выдавця отворив дверї і вшыткы ввоишли до хыжы. Там была головна гостина про молодых, дружбів і дружкы, але і про свашкы і сватів.
Страву про гостїв на столы носили сокачкы в мисках. Із єдной мискы їло вецей гостїв. 
Палїнку наливали чопнаре. Чопнарь мав на старости гостїв за трёма, даколи і веце столів. Із фляшкы палїнку наливав до єдного погарика про каждого гостя, нукав выпити. Вшыткы пили із єдного погарика. Палїнку наливали ку каждій страві, даколи і двараз. 
Почас гостины было велё співу і граня музикантів. 
Было звыком, же музиканты грали каждому гостёви за столом. Наперед гость мав повісти свою облюблену співанку, котру про нёго музиканты заграли, а він кедь хотїв, міх собі єй заспівати. Але музикантам за заграня співанкы мусив заплатити. Платили лем дрібняками.

ЦІ ТО ТУ Є СВАДЬБА

Ці то ту є свадьба,
Ціто ту крестины,
Не чути гудака,
Ни малой дїтины.
 
Кедь бы была свадьба,
Гудаци бы грали,
Кедь бы были крестины,
Дїти бы плакали.

ДАЙТЕ НАМ ПАЛЇНКЫ

Дайте нам палїнкы
До гевсого кута,
Бо кедь нам не дате,
Буде баламута.
 
Бо вам поламлеме
Столы ай лавкы,
Бо вам прышли до хыж
Василёвы свашкы.

А ЯКЫЙ ТЫ ЧОПНАРЬ

А якый ты чопнарь,
Така я сокачка,
Ты выпив палїнку,
Моя цїла качка.
 
Чопнарю, чопнарю,
Не знаш чопнарити,
Бо нам не наливаш
Повны погарикы.

Чопнарю маленькый,
Трясуть ся ті ручкы,
Малый погарик маш,
І тот не доливаш.
 
Треба бы тя, треба
До Левочі дати,
Жебы єсь ся научів
Погарик доляти.

Гостина кінчіла. Староста понагляв перевести одбераня молодой од єй родичів і далшой родины. При тім старостїню в хыжі было збыханя, часто і плач. Плакала мати і молода, і хто там быв із близкой родины молодой.
Молода одходила із дому од своіх найближшых. Одходила хоць із своїм мужом, але одходила про ню дотогды до чуджой хыжы, одходила ку свекріїі свекорови і далшым членім ґаздовой родины.
Тогды тяжко было здогадати, якый жывот єй чекать, хоць із мужом, але у свекровцїв.
Свашкы співали вшелиякы співанкы. 

ПОСМОТЬ ТЫ, ЗУЗОНЬКО

Посмоть ты, Зузонько,
На середне вічко,
Як за тобов плачуть
Мамка і нянїчко.
 
Посмоть ты, Зузонько,
На білу березу,
Уж твою параду
Долов селом везуть.

Везуть же єй, везуть
На білім конёви,
Одколи сь присягла
Свому Василёви.

ОСТАВАЙТЕ ЗДРАВЫ

Оставайте здравы,
Хыжа і порогы,
Што по вас ходили
Мої білы ногы.
 
Оставайте здравы
Моі товаришкы,
Што-м з вами ходила
Зберати орїшкы.

Зберати орїшкы
А в зимі на прядкы,
Оставайте здравы
Мої камараткы.

ДАЛАСЬ НЯ, МАМОЧКО

Далась ня, мамочко,
Де-сь не мала дати,
До такого дому,
Де нїт благодати.
 
Ани благодати,
Ани веселости,
Шкода, пане Боже,
Моёй молодости.

Так єсь ня мамочко,
Так єсь ня оддала,
Як бы-сь конопелку
До воды вопхала.
 
Як ті конопелцї 
У ті воді быти,
Так мі коло свекры
Буде тяжко жыти.

Свадьбяный допровод пришов до двору молодого. Староста із молодыма стояли під дверями. На дверях невісту чекала свекра із цїлым хлїбом в руках. По звитаню молодіця ішла до хыжы ку столу. Мала обыйти трираз доокола стіл і на каждім рогу стіл поцїловати. Свекра щі на дверях невістї хлїб приложыла на плечі і ходила за невістов доокола около стола. Потім невісту посадили на лавку, ці столець за столом і єй на рукы посадили дас три-, ці штирирочного, даколи і старшого хлопця. Невіста хлопця мала побавити і подаровати дарунок. Свашкы співали.

СЛАВА ІСУСУ ХРІСТУ

Слава Ісусу Хрісту,
Маме шумну невісту.
Посадьте єй на столець,
Жебы першый быв хлопець.

Потім свашкы невісту взяли і одышли десь до коморы і там невісту мали зачіпити. При чіплїню співали вшелиякы лем ку тому обряду співанкы. 

ЧІПЛЯТЬ МОЛОДУ

Чіплять молоду на горци,
Чіплять молду на горци,
Оближте єй парібци.
 
Што парібци не зможуть,
Што парібци не зможуть,
Няй женаче поможуть.

Што женаче не зможуть,
Што женаче не зможуть,
Няй невісты поможуть.
 
Што невісты не зможуть,
Што невісты не зможуть,
Няй стары хлопи поможуть...

ЧІПТЕ ЖЕ ЄЙ, ЧІПТЕ

Чіпте же єй, чіпте,
До нового чіпця,
Жебы колысала
На теперь рік хлопця.
 
На теперь рік хлопця,
На теперь два дївча,
Жебы поганяло
Вітцёви коника.

По зачіплїню невісты в хижі зачінав рядовый танець.
Неперед танцёвали, крутили, але і співали свашки.
Потім танцёвали дружкы, дружбове, камараткы, камаратя і далшы із родины. Танцёвала і свекра, і свекор. За танець із новов молодов невістов каждый платив пінязми, котры на танїр зберав староста. На конець танцёвав муж із женов, а они скончіли рядовий танець. Продовжовала забава довго до ночі.

СВАШКЫ З ЗУЗКОВ ТАНЦЮЮТЬ

Свашкы з Зузков танцюють,
Свашкы з Зузков танцюють,
Аж ся вшыткы радують.
 
Танцюйме з нёв до рана,
Танцюйме з нёв до рана,
Жебы з мужом не спала.

Дружкы з Зузков танцюють,
Дружкы з Зузков танцюють,
Аж ся вшыткы радують.

У вівторок у молодого продовжовала далша гостина, такзваны „Колачі‟. Почас той гостины молода невіста, родинї молодого роздавала дарункы. (Наприклад, свекрї подаровала хустя на голову, свекрови сорочку, сестрам полотно на блюзу ці блюзку і т. д.)
В вівторок тов гостинов свадьба скончіла.
Наставав обычайный жывот про вшыткых, лем невіста мусила звыкати на новый жывот із своїм мужом, але і з ёго родинов, а головно із свекровцями.

(З приправлёваной книжкы Отрошынкы щастя.)