23. 5. 2020: 110 років од народжіня підкарпатьского маляря – АНДРІЯ КОЦКЫ

Андрій Коцка нар. 23. 5. 1911 в Ужгородї втогдышнёго Угорьского кралёвства, теперь на теріторії Україны, вмер 3. 9. 1987 в Ужгородї втогдышнёго УССР. Знамый малярь на Підкарпатьскій Руси.

По скінчіню Ужгородьской ґрекокатолицькой учітельской семінарії. А. Коцка учів ся у Верейній школї малёваня (1931) під веджінём Осифа Бокшая і Адалберта Ерделі. Потім продовжує штудії в Академії умень у Римі (1940 – 1942). Меджі найкрасшы творы автора належыть серія портретів із підкарпатьской Верховины, главно дїтьскы: Пастырька гусей (1932), Марійка (1933), Хлопчік (1934), Школярї (1937), і цікл імпресіоначных жанровых сцен, створены пастелом і квашом: Ужгород (1939), При церькви (1940), Процесія (1940), В недїлю (1940).

На зачатку совєтьского режіму по Другій світовій войнї під тиском ідеолоґії комуністічной влады А. Коцка намалёвав портреты партізанів: Василь Русин (1947), Василь Свида (1947), (позн. ред.: Василь Зозуляк, котрый є в Музею україньской културы у Свіднику) і „героїв роботы‟: Старый колгоспник (1950), Ланкова Пелаґія Ґебеш (1955), Столярь М. Плахта (1956). Тоты роботы не мали значной естетічной вартости, але одповідали політічным потребам влады. У половинї 1950-ых років він ся вертать до передвойновых тем і штілу, малює серію портретів жен Верховины: Дївча з Колочавы (1955), Гуцулка (1958), Приятелькы (1963), а тыж лірічны імпресіоністічны закутины країны: Зима в селї Тихе (1954), Ярь в Ясінях (1969).

У 1982 роцї А. Коцка быв оцїненый тітулом Народный умелець Україньской ССР, по смерти майстра ёго дом быв перетвореный на музей.

Літератрура: Володимир Павлов, Андрій Коцка: альбом (Кієв, 1993); Юрій Небесник, Михайло Дуран, Андрій Коцка: альбом (Ужгород, 2002.)

Іван Поп, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 369-370, переклад з україньского языка і звыразнїня писма: А. З.

Script logo