23. 12. 2020: Штефан СМОЛЕЙ: Святый вечур, Новый рік приходить, Споминам на зиму (Стихы)

Штефан СМОЛЕЙ

СВЯТЬІЙ ВЕЧУР

Уж прыходить Святый вечур,
з чім же го вітати?
Спокій і мір вшыткым людём
із сердця пожелати.

Няй на земли владіє мір
людём в цїлім світї.
Жебы могли в щастю, в любви
Свята пережыти.

Меджі  людьми няй поминуть
ненавість і злоба.
Няй мать ку жывоту каждый,
што ку жывоту треба.

Святый вечур не суть то лем
дары під стромиком.
Святый вечур, то Сын Божый
став ся чоловіком.

НОВЬІЙ РІК ПРИХОДИТЬ

Пришла біла зима,
старый рік ся минать.
Новый уж ся ближыть,
на дверї нам дуркать.
Якый про нас буде?
Тяжко о тім знати!
Сам себе ся бою
кого-сь позвідати.

Буде такый, як тот?
Лїпшый ? А ці горшый?
Што він нам принесе,
чекать на то каждый.
Што він нам принесе
до каждого дому?
З чім же нам розтворить
щіру наруч свою?

Вінчуйме сі вшыткы
при ёго вітаню,
жебы сьме в нїм жыли
вшыткы в щастю, в здравю.
Жебы нам він приніс
каждому радости.
Жебы їдла было
вшыткым до сытости.

Новый рік ся ближыть.
Прі ёго прыходї
повінчуйме вшыткым
то, што сами собі.
Любов меджі людьми
няй на все зостане.
Злобу і ненавість
няй старый однесе.

Вітай, Новый року!
Дай нам вилё силы!
Жебы меджі людми
уж не были гнївы.

Жебы нашы люде
уж ся не дїлили,
як єдна родина
вшыткы вєдно жыли.

Жебы не забыли,
одкы похаджають,
і на своїх предків
няй не забывають.
Няй нам материньска
реч дорога буде.
Не тратьме єй, любме,
як і другы люде.

Ближыть ся Новый рік.
При ёго прыходї,
повінчуйме вшыткым
людём то, што сами собі!

СПОМИНАМ НА ЗИМУ

Вонка было зимно,
я в хыжі огень клав,
слухав як навонкы
зимный вітор звивав.

На облаку на скло
зачав єм дыхати,
через пляму на склї 
вонка позерати.

Не хотїв єм вірити,
што ся вонка дїло,
од густого снїгу
на дворї ся стмило.

Подумав єм собі:
„Зима отворила
свій зимный пажерак,
одкы снїжыть, дує
студеный северак.“

На стромох конаря
зачав пригынати,
снїгом доокола
всягды задувати.

Мі хоць в хыжі было
прыємно сідїти,
моїм тїлом стали
заморозкы  іти.

Бо-м в тім шумі вітру
чув когось шепкати:
„Звірятам в природї
треба помогати!

Тым, котры в тім часї
навонка зістали,
без людьской помочі
бы вилё страдали.

Без їдла, без воды,
в снїгу по колїна,
од зимы ся трясе
не єдна звірина. “

Што к тому додати?
Не треба забыти
уж скорше, же звірятам
в зимі треба жыти.