22. 8. 2021: 185 років од народжіня сполоченьско-політічного дїятеля на Підкарпатьскій Руси – ЮЛІЯ ФІРЦАКА

Юлій Фірцак (Gyula Firczák) нар. 22. 8. 1836 у Худлёві втогдышнёго Угорьского кралёвства, теперь на теріторії Україны, умер 1. 6. 1912 в Ужгородї втогдышнёго Угорьского кралёвства, теперь на теріторії Україны. Быв священиком, педаґоґом, церьковным єрархом, сполоченьско-політічным дїятелём на Підкарпатьскій Руси.

По навчаню в богословскій семінарії в Ужгородї Ю. Фірцак скінчів Централну теолоґічну семінарію при Віденьскій універзітї (1856 – 1859) і в 1861 р. быв высвяченый на ґрекокатолицького священика. Потім учів в Ужгородьскій ґрекокатолицькій богословскій семінарії (1861 – 1876), быв єй ректором (1876 – 1887), пізнїше быв зволеный за посланця нижнёй коморы угорьского парламенту (1887 – 1890). Знамый в угорьскых урядных колах, Ю. Фірцак быв встановленый за єпіскопа Мукачівской ґрекокатолицькій єпархії у 1891 р.

Почас скоро двох десятроч дїятельства у тій функції намагав ся обернути увагу угорьской влады до, як він писав у меморандумі (1896), катастрофалных соціалных условій русиньскых селян, много з якых были примушены глядати лїпшу судьбу в Споєных штатах Америкы, еміґрація до котреых в тым часї набрала масовый характер. Він зробив тайну догоду з владов, обіцяючі політічну підпору в одповідї на соціалну поміч. Єпіскоп створив проєкт, што пропоновав условія конкретной помочі русиньскым селянам (1897), яка была схвалена владов як Верховиньска акція (Hegyvidéki akció), яков керовав Едмунд Еґан.

На парохіалній уровни Ю. Фірцак вызвав священиків єпархії створёвати братства терезвости і касы взаємной помочі. За фінанчной поміч єпархії было побудовано і зрекоштруовано скоро 200 школ, обновлено сиротьскый притулок про дївкы священиків в Ужгородї, пізнїше перетвореный на Ужгородьску ґрекокатолицьку женьску учітельску семінарію (1902), інтернат про сынів священиків у м. Сіґет і сиротьскый дом в Ужгородї, встановлены штіпендії про талентованы сільскы дїти. Ю Фірцак окремо старав ся про захованя церьковнославяньского языка у богослужінях і русиньского языка – в проповідях.

Іван ПОП, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 782-783, переклад з україньского языка, звыразнїня писма і выбер фотоґрафії: А. З.