22. 1. 2020: 140 років од народжіня Александра Бонкала
Александер Бонкало (Bonkáló Sándor, псевдонім: О. Рахівський) нар. 22. 1. 1880 у Раховi, у втогдышнїм Угорьскім кралёвстві, теперь на теріторії Україны, умер 3. 11. 1959 у Будапештї, в Мадярьску. Быв угорьскым педаґоґом, славістом, філолоґом і перекладателём русиньского походжіня.
А. Бонкало быв сыном дяка-учітеля, ёго мати Марія, роджена Гаджеґа, была з родины Василя і Юлія Гаджеґів.А. Бонкало учів ся у приправній школї римокатолицькых отцїв каласанкцїв в Ужгородї, пізніше – в ґімназії у Сіґетї. Штири рокы учів ся в Ужгородьскій ґрекокатолицькій богословскій семінарії, але вырїшыв не прияти высвячіня на священика. Зачав карьєру словяньского філолоґа, штудуючі в універзітах Будапешту, Лейпціґу і Санк-Петербурґу під веджінём знамых славістів того часу Оскара Ашбота, Александра Шахматова і Івана Бодуена де Куртене.
А. Бонкало належав до той части капаторусиньской інтеліґенції, котра проявлёвала вірность угорьскій державі. З той позіції він одшмарёвав саме єствованя політічной історії Русинів і была згодна з домінуючов в угорьскій історіоґрафії тезов о тім, же Русины зявили ся в Карпатах і на прилеглых ровинах по приходї Мадярів до Дунайской рівнины. Хоць він поважовав Русинів за пришелцїв із Волинї і Подоля, подля ёго думкы, они почас столїть сформовали ся як самостатный, окремый народ, якый ся одрізняв своїм языком, културов і світопоглядом як од Українцїв, так і Росіян.
(...). У 1914 р. быв оцїненый преміёв Російской академії наук за баданя російско-угорьскых односин. По закінчінню Першой світовой войны став ведучім катедры русиньскых штудій Будапештьской універзіты, першой універзітной катедры русиністікы (1919 – 1924). По запертю катедры А. Бонкало учів російскый язык в Торговелной академії в Будапештї. По Другій світовій войнї ставать ся ведучім катедры російского языка і літературы Будапештьской універзіты (1945 – 1948). Окрем русиноязычной книжкы про штудентів універзіты („Читанка для дорослих“, 1919), А. Бонкало є автором робот із різных аспектів фунґованя русиньской сполочности про угорьского чітателя. Меджі нима: „A magyar rutének“ (1920) „Akárpátalja rutén írodalom és művelődés“ (1935) i „A Rutének/Ruszinok“ (1940), друге выданя 1996; переклад до анґліцького языка 1990). Тоты роботы окремо крітічно описовали чеськословеньске веджіня на Підкарпатьскій Руси почас меджівойнового періоду 20 ст. Два научны статї А. Бонкало присвятив чісто русиньскому языку: „Die ungarländischen Ruthenen“ (1922) i „Руський литературный языкъ / A ruszin irodalmi nyelv“ (1941).
Література: Ervin Bonkalo, „Biography of Alexander Boinkaló“, in Alexander Bonakló, The Rusyns (New York, 1990), pp. xi-xx; Attila Salga, „Bonkalo Sándor munkásságáról“ A rutének (ruszinok) (Basel – Budapest, 1996), old. 131-150.
Павел Роберт МАҐОЧІЙ, Iван ПОП „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів“ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010, с. 65-66, переклад з україньского до русиньского языка і звыразнїня писма: А. З.
