21. 3. 2017: 225 років од народжіня маляря пряшівской єпархії

20-го марца минуло 225 років од народжіня Йосифа Змія-Міклошіка, родака із села Словінкы, в реґіонї Спіша, котрый быв офіціалным малярём Пряшівской ґрекокатолицькой єпархії.

 

Йосиф Змій-Міклошік

О Йосифови Змій-Міклошівкови много інформацій не є. Знаме, же ся народив 20-го марца 1792-го року в Словінках, на Пряшівскій Руси, днесь окрес Спішска Нова Вес. В рамках основных інформацій є задокументовано, же ся учів в Краснобрідьскім монастырю, пак штудовав у Відню на Віденьскій академії умінь а потім мав штудовати і в Італії. Од року 1830 быв офіціалным малярём – іконописцём в Пряшівскій єпархії, робив іконостасы містных храмів, малёвав портреты містных діятелів, жанровы образы, а є і автором портрету Ґриґорія Тарковіча, першого пряшівского ґрекокатолицького єпархы. Умер на тіфус 1-го децембра 1841-го року в Пряшові.

 

Од монастыря до єпархіялного маляря

Дакус веце інформацій о тій історічній особі приносить у своїй книжці Історія василіяньского монастыря в Красноброді (оріґ. Dejiny baziliánskeho monastyra v Krásnobrode) Йозафат Владимір Тімковіч.

В другій половині 18-го столїтя в Краснобрідьскім монастырю ся окрем філозофії зачали учіти і світьскы молоды хлопцї малярьству. Якраз там учів ся і Йосиф Змій-Міклошік в роках 1809 – 1814, котрый пізнїше учів ся і у Відню. Як пише Тімковіч, покля бы ся основам і техніцї малёваня не научів в Краснобріськім монастырю, ниґда бы з нёго не быв малярь, і в ёго припадї докінця вызначный малярь на теріторії Угорьска. Сам походив із бідной родины, котра не мала на штудії.

У Відню на академії учів ся од року 1814. В роцї 1823 намалёвав портрет цісаря Франтїшка І. Ёго портрет ся цісарёви залюбив найвеце. Днесь находить ся в Шарішскій ґалерії в Пряшові. Міджі ёго творы належыть і, як сьме споминали высше, портрет першого пряшівского єпархы Ґриґорія Тарковіча, котрый є доднесь в просторах метрополітного уряду в Пряшові.

Окрем того зробив велё роботы в ґрекокатолицькых церьквах. Тарковіч з нёго зробив офіціалного маляря єпархії і так ёго творы мож відїти на многых місцях. Мож спомянути іконостасы в Абов-Новоградьскій церькви (Abaújszánto), в церькви в Здобі, Ряшові, Собоші, Фіяші, Великім Сулинї (днесь Сулин), намалёвав і іконостас в Койшові, оправлёвав іконостас у Валькові, робив образы в бочных капліцях пряшівского катедралного собору ітд. В роцї 1838 рештавровав іконостав у Сланьскій Новій Всі, в роцї 1840 намалёвав іконостас у церькви в Мучоню. Остатнїй іконостас зачав робити в селї Пітрова (Петрова) в окресї Бардеёв, но не докінчів го, кідьже в тім самім роцї умер.

 

Міклошік ці Міклошій?

Тімковіч у своїй книжцї пише і о тім, же мено Міклошік, котре є вжыване при тім малярёви, є неправилным спотворене. Подля ёго погляду ся вызначный малярь писав як Йосиф Змій-Міклошій, но почас штудій у Відню могло ся впливом словацькых інтелектуалів, котры не писали в латиніцї букву j, а намісто того писали букву g, котру чітали як j, записати ся ёго мено як Miklossig, што ся мало высловлёвати як Міклошій, но до історії вже перешла высловность Міклошік.

 

П. М.

(Жрідло фотоґрафій: www.slovinky.estranky.cz)