20. 7. 2024: Полістірен намісто памятной таблы
Будова желізнічной штації в Пряшові была одкрыта іщі в часах Австро-Угорьской імперії, конкретно у 1873-ім роцї. Стару будову памаятам іщі з дїтинства. І наша родина з той штації одходила влаком, наприклад через лїто до Меджілаборець і Полаты, што была путь без кінця.
Десь при кінцю 1980-ых років была одкрыта нова будова желізніцї в Пряшові. Модерна, векша, котра мала одповідати потребам третёго найвекшого міста на Словакії. Стара будова одвтогды служыла або не служыла на різны цїлї. Но все зіставала старов будовoв желізніцї. Кедь єм перед часом переходив коло той будовы, пришов шок. Желізніцї Словацькой републікы якбач будову одпродали, но і почала ся „модернізація“. Затеплїня і далшы з тым повязаны роботы цалком змінили характер будовы, і днесь бы сьте уж при поглядї на ню ани не могли збачіти, же іде о історічный обєкт, котрый бы собі заслужыв охрану, а не варварске затеплїня. Стара будова пряшівской желізнічной штації бы собі окрім высше спомянутого заслужыла і єдну памятну таблу.
10-го юла 1946-року быв піпдисаный Договор меджі владов Чехословацькой републікы і Союзом совєтьскых соціалістічных републік о переселїню жытелїв україньской, російской і білоруськой народности із теріторії ЧСР до СССР. Переселeных было майже 12 тісяч людей, векшынов Русинів. Прага хотїла здобыти своїх волиньскых Чехів, но і Сталінови треба было людей у повойновых часах на роботу. Дашто за дашто. 33 тісяч волиньскых Чехів вернуло до Чехословакії, і таке саме чісло треба было дати Москві. І так зачала пропаґандістічна, лжыва кампань, котра была заміряна на Русинів, бо де бы ту в Чехословакії в тім часї взяли реално высше спомянуты народности, гейже? Но і бідны Русины, на котрых окрім досправодовой біды з єдного боку тискала пропаґанда о раю, котрый їх чекать на Українї, а з другого боку тискала аґресівна кампань, в рамках котрой наприклад вылїплёвали ся по селах анонімны плаґаты з протирусиньскыма геслами, почали підписовати такзваны оптації. Знаме, што Русинів чекало, якый рай. По перекрочіню граніці, в Чопі, взяли їм вшыток маєток, стратили чехословацьке обчанство, з чехословацькых ваґонів їх дали пересісти до совєтьскых добытчаків, і як послїдню худобу везли їх до сел, де передтым жыли Чехы.
Там їх не чекали ани обіцяны хыжы, бо в тых хыжах уж были Українцї, ани уроджайны землї, на котрых їм было обіцяне ґаздовати, але часто лем стайнї або землянкы. Їх дїти Українцї не хотїли взяти до школы, высмівали ся їм, пережывали понижованя. Кедьже ся з таков судьбов не хотїли змірити, і почали такой робити вшытко, жебы могли вернути, многы были караны, скінчіли в арештах або в робочіх лаґрах на довгы рокы. Історія молодого Йосифа Бобалика, котрого почась єдной танечной забавы в совєтьскій Українї озброєный банедровець примусив прочітати протисталіньску аґітку, о пару місяцїв го затримали, і быв одсуженый на десять років в робочіх лаґрах, є лем єднов із многых, хоць може найпознатїшов на Словакії. Лжывов пропаґандов, котра бы може помогла ся збыти Празї омного векшого чісла Русинів, кебы уж переселены не дали знати домів, же то не так цалком, як обіцяли, і кебы не вмер Сталін, было реално зниченых дакілько тісячів жывотів Русинів і їх потомків. Правда, незломность Русинів із Чехословакії наконець мала свої плоды, і першы „реоптанты“ почали вертати у 1960-ых роках, послїднї, котры о то іщі мали інтерес, у 1990-ых роках. Но то ніч не мінить на тім, же тоты жывоты были зничены.
Влакы, котры брали Русинів до „україньского раю“ вєдно з їх маєтками, худобов, конями, вшыткым, што мали, і што їм такой за граніцёв было взяте, одходили з Пряшова. Є то стара будова желізніцї, котра є нїмым свідком єдной із найвекшых несправедливостей, котры по войнї зробила Чехословакія односно Русинів. І тота будова бы о тім мала свідчіти вшыткым, котры коло нёй перейдуть. Затля дістала лем полістірен намісто памятной таблы. Лемже довг історічной памяти, котрый односно нашых предків в рамках такзваных оптацій маєме, бы треба было сплатити.
Петро МЕДВІДЬ. Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.Ґрафічна і языкова управа: АРКСР.
