20. 12. 2016: „LEX SOPOLIGA“

Хоць Мілан Піліп перед часом подав на прокуратуру пропозіцію на зачатя карного процесу односно Мірослава Сополиґы в справі ганобліня  народа за конференцію Українці в історії і културі Карпат, в рамках котрой были приняты протирусиньскы заключіня, поступно ся вказує, же на Словакії (і бою ся, же не лем на Словакії) може быти чінным якыйсь Lex Sopoliga, котрый „науковцям“, якым є Мірослав Сополіґа сам, і йому подібным, дозволять робити хоцьшто, і він їх перед вшыткыма остатніма законами, в тім чіслі і перед Конштітуційов, охоронить.

Міланови Піліпови перед нецілыма двома тыжднями пришла одповідь із Крайского директоріату Поліцайного збору в Пряшові, в котрім выслухуючій поліцайт, котрый дістав припад Сополиґы на свій стіл, конштатує, же не мать чом зачати карный процес зо Сополиґом. Векшым несподіваньом як то, же поліцайт не нашов порушіня жадного закона, є про мене то, якы арґументы при тім тот чоловік хоснує.

Поліцайт, котрый мав цілу споминану справу у совїй компетенції, в узнесіню, котре загнав Піліпови, інформує о выповіді Мірослава Сополиґы, і не забывать там дати, же днесь уж бывшый директор Словацького народного музею – Музею україньской културы во Свіднику, котрый быв головным орґанізатором шкандалозной конференції, по одробліню 49-ох років хоче одыйти до пензії, і же быв у своїй карьєрі участником веце як 200 науковых конференцій.  Я ся звідам: і што? Мінить дашто на порушованю закона то, же єм быв на даякій кількости конференцій? Можу безкарно порушовати закон, покля єм быв на даякій кількости конференій? Покля гей, попрошу собі точне чісло конференцій, котры суть ку тому потрібны, од якой кількости можу робити што лем хочу. Ці ся чоловік ставать безкарным кідь собі повість, же уж піде на пензію? Зато не знам, што тоты „факты“ роблять в узнесіню і яку роль бы мали мати односно переступліня закона в справі ганобліня народа.

Далшым інтересным арґументом, котрый є в узнесіню, і мав помочі Сополиґови в його невині,  є то, же о заключінях голосовали участны конференції. Тот арґумент є інтересный такой із двох причін.

По перше, на стрічі, котру іщі перед поданьом пропозіції Піліпа на Ґенералну прокуратуру в Братіславі мали представителі Русинів з ґенералным директором Словацького народного музею (СНМ), Павол Мештян, директор жыдівского музею і єдночасно намістник директора СНМ про Одділіня народностных меншын, мав повісти, же на конференції быв, о жадных такых заключінях ся не голосовало, не знать о ничім такім, значіть, не є то нич офіціалне, што з той конференції вышло. Сополиґа мав у выповіді повісти дашто інше. Вопросом є, хто теперь не говорить правду. Мій особный погляд є, же як раз бывшый педаґоґ на Высокій партійній школі Централного комітету Комуністічной партії Словакії в Братіславі – Павол Мештян. Комуністічный нормалізатор, котрый собі днесь спокійно окрім іншого сідить в Раді влады Словацькой републікы про людьскы права… Покля Мештян не говорить правду, вопросом є і то, чом крыв  Сополиґу перед представителями Русинів. Покля знав, же заключіня были офіціалны, голосовало ся о них і він сам то іщі крыв, мав бы о свою функцію прийти до годины.

По друге, тым арґументом ся діставаме на ровень, же покля за дашто одголосують якыська „науковці“ на конференції, так є то в порядку, і кідь то не є в згоді з політіков і леґіслатівов державы. Чудне. Такым способом можеме чекати, коли „науковці“ набігнуть зо своїма заключінями до Братіславы, ці до Варшавы, і пожадають выычеркнути зо списку народностей Русинів, бо предці они так рішыли і они суть науковці. Ніт, не є то на сміх. Скоріше бы сьме собі мали усвідомити, же покля будуть так робити державны орґаны, як поліцайт, котрый не находить вину на Сополиґови і його конференції, потім є українізація в цілій своїй силі омного актуалнішов небеспеков про Русинів, як сьме собі остатні рокы думали, і не дотулять ся то лем Україны, але і далшых держав.

За хыбу першокласника беру арґумент поліцайта в узнесіню о тім, же є академічна свобода, свобода баданя і свобода прояву, і так не може за нич обвинити бывшого директора Сополиґу бо заключіня суть в рамках спомянутых свобод в порядку. Но спомянуты свободы предці не суть ентітами, котрых ся не мож дотулити, котры суть над вшыткым, на законами і над людьскыма правами.

Навеце, суть і далшы факты, котры поліцайт не взяв до увагы. Наприклад то, же конференція мала быти о Українцях, но заключіня рішають і іншый державов вызнаный народ – Русинів. Так само не взяв до увагы то, же о народі – його існованю, не рішають науковці, же выникать і заникать за іншыма правилами, же є ту якесь самоусвідомліня, же язык ся ставать літературным кодіфікаційов, а не тым, што одголосують науковці на конференції, навеце такій, котра са мала занимати іншым народом. Іщі жаден народ не выникнув на конференції, і жаден бы ани не мав на конференції перестати існовати. І так само треба підкреслити, же бісіды о тім, як русиньскый рух дезінтеґрує Українців,  не мать нич з будьяков науков, не мало то мати нич ани з темов конференції, бо то чіста україньска пропаґанда.

Мілан Піліп подав одкликаня. Нам не зіставать нич інше, лем вірити, же жаден Lex Sopoliga, котрый бы і теперь тримав охранны крыла над українізаторами, котрый бы їх чіны робив безкарныма, і котрый бы міг дійти аж до того, же ся знова будеме мусити бити за свої права, в словацькій правній сістемі не є. Покля бы ся вказало, же є, пак є то мементо про нас вшыткых, не лем на Словакії, котре бы вказовало, же нашы права суть іщі все на тонкім леді, котрый ся може хоцьколи переломити.

 

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm.)

 

Петро Медвідь