2. 4. 2020: 250 років од народжіня Івана Орлая

  • • Публікація П. В. Тулаева „Иван Орлай и Карпатская Русь‟.

    • Публікація П. В. Тулаева „Иван Орлай и Карпатская Русь‟.

Іван Орлай (Иван Семенович Орлай) народженый у 1770 р. в Хустї, втогдышнёго Угорьского кралёвства, теперь на теріторії Україны, умер 17. 2. 1829 в Одесї, втогдышнёй Російской імперії, теперь на теріторії Україны. Быв доктором медіціны, науковцём, педаґоґом, освітнїм адміністратором карпаторусиньского походжіня в Російскій імперії. Меджі науковцями не є єднозначность односно датуму народжіня І. Орлая: дакотры приписують 1770 р. і місто Хуст, іншы – 1771 р. і с. Палаґи, што ся споює з Великов Паладдю або з Паладь-Комарівцями, якы суть у різных частях Підкарпатьской Руси.

Учів ся І. Орлай в ґімназіях в містах Ужгород, Карей (Nagykároly), академії в Орадеї (Великім Варадинї), на Львівскій універзітї і на телоґічній факултї Пештьской універзіты. У 1789 р. став членом монашского чіну піарістів у Кареї на выходї Угорьского кралёвства (теперїшня Румунія). Не подарило ся му найти місце учітеля фізикы і математікы в Пештьскій універзітї, так еміґровав до Російской імперії (1791).

Ту І. Орлай разно змінив карьєру, штудуючі у Санкт-Петербурґскій академії медіціны і хірурґії (доктор медіціны, 1793), і швыдко ріс професійно, кедь став главным хірурґом і главным доктором імператорьского двору. Кедь на поч. 19. ст. Росія зробила реформы в освітнїй сферї і одкрыла дакілько новых універзіт, І. Орлай дав пропозіцію царьскому уряду – позвати дакілько „карпаторуськых професорів‟ з Габсбургской імперії („Записка гоф-хирурга Орлая о некоторыхъ карпато-русскихъ профессорахъ‟, 1803). У резултатї, науковцї карпаторусьиньского походжіня (Петро Лодій, Василь Кукольник і Михаіл Балудянскый) были позваны на челны позіції в освітнїх інштітуціях царьской Росії. У далшх роках карьєра І. Орлая значно розвивали ся: научный ведучій Медико-хірурґічной академії в Санкт-Петербурзї (1808 – 1817), директор ґімназії высшых наук ґрофа Безбородька в Нижынї (1821 – 1829) і Рішелєвского ліцею в Одесї (1826 – 1829). Він приспів „славянізації послїднёй інштітуції, позываючі до нёй професорів з різных сланьскых земель, у тім чіслї і карпатьскых Русинів.

І. Орлай быв всесторонно школованым чоловіком, представителём світогляду романтізму, якый характерізовав ся інтересом о історічне минуле. Він тыж придїляв увагу історічній проблематіцї „южнозападной Руси‟, яка подля думкы науковця, заберать величезну теріторію – від р. Вісла і западных Карпат до Чорного моря, іншыма словами як руськы (Волинь, Ґаліція, Підкарпатьска Русь), так і неруськы (Трансилванія, Молдавія, Валасько) землї. Себе І. Орлай поважовав за „вірного Русина і вірного сына родной землї‟, хоць про нёго слово „Русин‟ несло в собі натяк на тїсны односины з російскым народом. Він поважовав за свою задачу інформовати научну громаду Російской імперії о історії Карпатьской Руси. Як член Общества російской історії і старожытностей він написав лекції про свою родну землю („Исторія о Карпато-Россахъ‟, 1804; „О Юго-Западной Руси‟, 1824) і дав пропозіцію о створїня шпеціалного історічного общества про штудії „южной Руси‟, яка бы занимала тыж Карпатьску Русь. Підтримуючі тїсны контакты з найвызнамнїшыма науковцями Російской імперії (Николаём М. Карамсіном, Петром Кеппеном, Зоряном Ходаковскым-Доленґом), І. Орлай тыж інтересовав ся о проблематіку славяно-мадярьскых односин, поважуючі главно то, же Русины першый раз пришлли до Карпат вєдно з мадярьскыма племенами на концю 9. ст. Він поважовав вшыткых выходных Славянів (в тім чіслї і карпатьскых Русинів) частёв общеруського народу.

Література: Тамара Байцура, Иван Семенович Орлай: жизнь и диятельность (Братислава – Пряшів, 1977).

Iван ПОП „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів“ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010, с. 561-562, переклад з україньского языка: А. З.

Script logo