2. 3. 2021: 150 років од народжіня російского маляря русиньского походжіня – Іґора Ґрабаря

Іґор Ґрабарь (Ігор Грабар, Игорь Эммануиловичъ Грабарь) нар. 3. 3. 1871 у Будапештї втогдышнёго Угорьского кралёвства, теперь на теріторії Мадярьска, умер 16. 5. 1960 у Москві (СССР), теперь Російска федерація. Быв малярём, уменёзнателём і рештавратором карпаторусиньского походжіня в  Росії і Совєтьскім союзї.

І. Ґрабарь народив ся в Будапештї в часї, кедь ёго отець Еммануїл Ґрабарь репрезентовав заселены Русинами землї як посланець угорьского парламенту. Мати маляря, Ольґа Ґрабарь, была дївков русиньского політічного діятеля 19. ст. Адолфа Добряньского. У 1880 р. родічі І. Ґрабаря были примушены еміґровати до Російской імперії. Родина перешла жыти до м. Єгорьєвск, на выход од Москвы, де І. Ґрабарь заскончує ґімназію, потім штудує в Санкт-Петербурґскій академії уменя (1895 – 1896) під веджінём Іллї Рєпіна, дале у Мнїхові (1896 – 1901) і Паріжі (1897). Кедь ся вернув до Росії, І Ґрабарть маляє закутины країны в імпресіоністічнім штілї, котры му зробили репутацію малярьского „поета російской зимы‟. Але іщі векшого успіху І. Ґрабарь досягнув у сферї теорії уменя і історії російского вытварного уменя. Найвекшов ёго уменёзнательсков роботов є монументална „Исторія русскаго искуства‟ (1909 – 1916) у шестёх томах. Він быв тыж єдным із закладателїв руху Світ уменя („Міръ искуства‟). Од р. 1913 стає директором Третяковской ґалерії у Москві, а почас совєтьского режіму став єдным із главных пропонентів рештаврованя і захованя памяток уменя. Быв менованый академіком Академії наук СССР і Академії умень СССР.

В мемоарах, опублікованых у 1937 р., І. Ґрабарь споминать на дїтьскы рокы, якы вів перебыв у дїда в с. Чертічне на выходї Словакії, і інтерпретує інтересны погляды  одностно своїх камаратїв-Русинів ку Росії, якы ся одрїзнёвали  од точкы погляду ёго дїда-русофіла Адолфа Добряньского. Спомины містного населїня на вояків російской царьской армады нияк не можно было назвати позітівныма, як поважовав ёго дїдо. У 1955 р. І. Ґрабарь навщівив Підкарпатьску Русь і подаровав 26 малярьскых полотен і 24 ґрафічных робот Закарпатьскому краёзнательскому музею.

Література: О. И. Подобедова, Игорь Эммануилович Грабарь (Москва, 1964); Игорь Грабарь, Моя жизнь: автомонография, ϶тюды о художниках (Москва, 2001).

Іван ПОП, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 148-149, переклад з україньского языка: А. З.