2. 11. 2019: 125 років од народжіня Євґена Недзельского

Євґен Недзельскый (Евгеній Леопольдовичъ Недзѣльскій, псевдонімы: И. Говерла, Алексей Изворинъ, Н. Срединъ, В. Турий, Юрій Виръ) нар. ся 16. 11. 1894 у Суми (Харківска ґубернія, Російска імперія), днесь на теріторії Україны, умер в 1961 у Празї, у втогышній Чехословакії, днесь на теріторії Чеськой републікы). Быв літературознателём, фоклорістом, історіком церькви, перекладателём, журналістом і поетом на Підкарпатьскій Руси і в Пряшівскій области.

Є. Недзельскый штудовав на Історічно-філолоґічній факултї Московской універзіты (1914 – 1917), але ёго штудії были перерваны большевицьков револуціёв у Росії. Вступивши до антібольшевицькой Білой армады, скоро ся скламав з єй цїлїв і втїк на отчізну на кінци 1919 р. Наступного року перешов до Прагы і учів славяньскый фоклор і чеську літературу і історії на Універзітї Карловій в Празї (доктор філозофії, 1926). У 1927 р. прияв позваня Общества Александра Духновіча в Ужгородї, жебы робив бібліотекаря орґанізації. В тым часї быв сполупрацовником русофілскых часописів і новинок („Карпатскій свѣтъ‟, „Карпаторусскій голосъ‟ і редактором (1935 – 1938) новинок „Русскій народный голосъ‟. Він зіставав на Підкарпатьскій Руси і по єй анексії Урорьском (1939) і продовжовав публіковати в русиньскых выданях. Ку кінцю 2. світовой войны, кедь совєтьска армада приближовала ся до краю, бывшый білоґвардїєць Є. Недзельскый втік до Прагы, бо бояв ся, же го заарештують. Зо зачатку учів у ґімназії в Празї (1945 – 1947), потім перешов до Пряшова, де быв редактором (1947 – 1958) выдань містного православного екзархату Московского патріархату.

Найвеце є знамый Є. Недзельскый вдяка своїм сістематічным роботам з різных аспектів русиньской културы. Він опубліковав велике баданя „Очеркъ карпаторусской литературы‟ (1932), котра загорнює в собі період од найдавнїшых часів, „Угро-русскій театръ‟ (1941) і „Сучаснѣ русѣкы художники‟   (1942 – 1943). Тыж быв редактором двох томів поезії молодых підкарпатьскых поетів-русофілів: „Накануне‟ (1941), „Литературного альманаху‟ (1943) і значного обсягу біоґрафії Івана Сільвая (1957). Ёго інтерес о русиньскый фолклор указав ся в описї погребных обрядів і звыків (1942), але і в зборнику присловів, приказок і афорізмів з глубоков їх аналізов („З уст народу‟, 1955).

Павел Роберт МАҐОЧІЙ, Іван ПОП, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 534, переклад: А. З.

Script logo