2. 10. 2020: Недожыта 90-ка Михаіла Алмашія

Коли бы сьме мали говорити о тых Русинах, котры по 1989-ім роцї были найактівнїшыма в русиньскім русї, пак не мож бы было выхабити Михаіла Алмашія. Милого, доброго, чутливого Русина, педаґоґа, за котрым зістав велика роботы.

Михаіл Алмашій быв єдным із першых, хто обновив Общество Александра Духновіча на Підкарпатю, єдным із першых, хто ожывив фолклор родного краю, кедь орґанізовав хор з назвов Стара співанка при мукачовскім Обществі Духновіча, а вєдно із далшыма русиньскыма актівістами зачав орґанізацію недїльных школ в многых районах Підкарпатя. Тот рік припоминаме собі 90 років од ёго народжіня.

 

Педаґоґ із Ромочевиці

Народив ся Михаіл Алмашій в селї Ромочевиця на Підкарпатьскій Руси, втогды в складї Чехословакії, 2-го октобра 1930-го року до сільской многодїтной родины. Першу освіту здобыв у народній школї в роднім селї, пак, у войновых роках 1941 аж 1945, навчав ся в Мукачовскій реалній ґімназії. Тота была в роцї 1945 реорґанізована і так продовжовав до року 1949 свої штудії на общеосвітнїх школах Мукачова.

По закінчіню середнёшкольской освіты у 1949-ім роцї Михаіл Алмашій пішов штудовати на Філолоґічну факулту Ужгородьской державной універзіты в Ужгородї на російске оддїлїня. Свої добры орґанізаторьскы способности вказав іщі як штудент універзіты. Уж в пятім роцї своїх штудій, котры закінчів у 1954-ім роцї, зачав робити учітеля руського языка і літературы в Залужскій середнїй школї. Тій професії, професії учітеля, пак присвятив цїлых 43 років і учів на дакілько школах на теріторії Підкарпатя.

Од 1967-го року до кінця 1990-го року быв Михаіл Алмашій орґанізатором мімошкольской роботы. Свій предмет, російску літературу, все раховав як чоловікопознаючій предмет, котрый обертать ся нелем до розума, але і до сердця, душі, чувств каждого школяря. Окрем того вів штудентьскы хоры і фолклорны колектівы. Публіковав понад 80 науковых статей з теорії педаґоґікы і естетікы, у 1999-ім році выдав історічно-етноґрафічный нарис свого родного села Ромочевиця.

Русиньскый актівіста і автор флаґу

По 1989-ім роцї Михаіл Алмашій актівно залучів ся до русиньского возродного руху. Намагав ся запровадити до навчалного плану містных школ предметы з русиністікы і запропоновав україньскій владї проґрам основной школьской освіты народностных меншын, котрый вышов в роцї 2000 під назвов Концепція національної школи Закарпаття.

У 1991-ім роцї Русины на Підкарпатю вырїшыли обновити Общество  Александра Духновіча, котрого діяльстрво было перерване по Другій світовій войнї. Як сьме вже споминали Михаіл Алмашій належав меджі тых, котры обновили тото общество. Пізнїше став і ёго председом. У 2016-ім роцї выдав і велику моноґрафію о історії той орґанізації під назвов Исторія Общества им. А. Духновича в датах, фактах и илустраціях.

Як делеґат за Україну брав дакілько раз участь на Світовых конґресах Русинів. Быв то якраз він, хто запроновав як має вызерати русиньскый флаґ, што є приложене в резолуції Світового конґресу Русинів, котрый проходив у 2007-ім роцї в Мараморош-Сіготї в Румунії. Правда, Аламшій пропоновав хосновати флаґ без ербу, што ся не дотримало. Но порядок того, як ідуть за собов фарбы на нашім флаґу – синя, біла, червена, якы суть пропорції, то задефіновав якраз Алмашій. Быв так само участником на русиньскых языковых конґресах.

Алмашій діяв цїлый жывот і в области музикы, як сьме вже споминали, а у 1996-ім роцї засновав а пак вів Мукачовкскый хор стародавной співанкы підкарпатьскых Русинів Александра Духновіча Стара співанка. Діріґовав і церьковный хор в роднім селї.

 

Бадатель, писатель, кодіфікатор

Михаіл Алмашій зложыв свою высоку оцїнку творчости Александра Духновіча у многых научных статях, реферетах. Мож спомянути холем такы, як Патріарха народной освіты на Закарпатю із 1993-го року, Сучасный погляд на педаґоґіку Духновіча і многы другы.

Як председа областного Общества Александра Духновіча, робив велику орґанізачну, културолоґічну, педаґоґічну роботу в многых містах свого родного краю. Общество під ёго веджінём, а продовжує в тых слїдах і днесь, помагало Русинам на Підкарпатю возродити страчены цїнности, ці то културны, духовны або языковы.  Общество і вдяка Михаілови Алмашійови зорґанізовало много  научных конференцій у містах, де народили ся, або робили знамы підкарпатьскы діятелї.

Алмашій за свій жывот написав понад 500 публікацій, в тім чіслї статї і книжкы, котры свідчать о тім, же мав шырокый діапазон свого інтересу, бо є автором матеріалів о културї, уменю, педаґоґіцї, етноґрафії, языкознавстві, але і о шпортї.

Брав актівну участь і на процесї кодіфікації русиньского языка, быв автором ґраматікы і  многых далшых робот із русиністікы, выдав много книжок, словників лексіконів. В апрілю 2019-го року вышла його найновіша, жаль і послїдня книжка під назвов Карпаторусинський народ. Доля, пронесена крізь віки.

Написав і інтересный лексікон під назвов Русинсько-славянськый лексикон, котрый одпрезентовав на IV. Меджінароднім конґресї русиньского языка, якый проходив у септембрї 2015-го року в Пряшові. То так само величезна, понад 600-сторінкова книжка, в котрій окрем обшырного вступу з характерістіков поєдных языків, вставлять русиньску лексіку коло білоруськых, україньскых, російскых, польскых, словацькых, чеськых, булгарьскых, сербскых, словацькых і македоньскых тому терміну одповідных слов.

 

Честованый чоловік, сполупрацовник

Михаіл Алмашій быв честованым чоловіком, котрый мав у русиньскім середовиску, але нелем в нім, велику авторіту. Быв лектором Закрпатьской філії Київской славістічной універзіты, лектором Закрпатьского інштітуту подіпломовой освіты учітелїв, членом Світовой рады Русинів, участником меджінародных конференцій на тему проблем народностных меншын в Ужгородї, Будапештї, Флензбурзї в Нїмецьку ці в Копенгаґенї в Данії.

Каждый день быв меджо книгами своёй домашнёй бібліотекы, але і в архівах научных бібліотек. Ёго робота принесла свої плоды. Михаіл Алмашій здобыв много наслїдовників, і окремо цїнным є тото, же заінтересовав молодых людей, котры спознали себе, свою ідентіту і далше продовжують в ёго слїдах, у возроднім русї нашого русинства на Підкарпатю.

Сам любив молодых людей, любив з нима бісїдовати, інтересовав ся о їх роботу і тїшыв ся з нёй. Кедь сьме ся за ним заставили, як сьме были в Ужгородї, з радостёв з нами побісїдовав, дав нам все дашто нове, што выдав, быв охотный робити інтервю. Быв барз актівным, і наперек высшому віку, ішла з нёго енерґія, котру му і молодшы могли лем завидїти.

Михаіл Алмашій быв і сполупрацовником, дописователём многых русиньскых редакцій періодічной пресы – на Словакії, в Мадярьску але і в іншых державах, і так ёго тексты могли знати Русины по цїлім світї.

Вмер Михаіл Алмашій 6-го юна 2019-го року у віці 88 років. Похованый быв у Ужгородї, де довгы рокы жыв, о два дні пізнїше. Но його діятельство зіставать з нами в ёго публікаціях, но і в іншых плодах ёго снажіня.

Петро МЕДВІДЬ, лем.фм, фото: Роман Пищальник, языкова управа: ред. АРК в СР.

Script logo